Свобода договору та стабільність господарських відносин вимагають однозначного тлумачення умов, погоджених контрагентами під час укладення правочинів. На розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 910/7488/24 щодо визнання укладеною додаткової угоди про зміну строків оплати за поставлений природний газ. Позивач наполягає, що застереження про обов'язок внести зміни у разі продовження воєнного стану створює для відповідача безумовний імперативний обов'язок підписати нову редакцію документа.
Гарне юридичне рішення починається з правильно поставленого запитання. Судова практика допомагає побачити, як суди вже вирішували подібні спори, і врахувати ці підходи у власній роботі. LIGA360 дає змогу швидко знаходити потрібні правові позиції. Спробуйте можливості платформи з тестовим доступом.
Ключова правова проблема полягає у тлумаченні фраз "сторони укладають відповідну угоду" або "сторони вносять зміни". Попередній підхід Верховного Суду ґрунтувався на тому, що відсутність факультативних слів «можуть» чи «мають право» автоматично робить виконання такої дії обов'язковим для сторін. Проте колегія суддів КГС ВС, яка передала справу на розгляд Об'єднаної палати КГС ВС, вважає таку логіку помилковою, оскільки подібні умови визначають лише спосіб та форму юридичного оформлення, а не є самостійною матеріальною підставою для примусового втручання суду в умови оплати.
Очікується, що новий підхід Суду чітко розмежує декларативні наміри сторін домовитися в майбутньому від реальних підстав для зміни договору за статтею 651 Цивільного кодексу.
Більше про очікувану правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.
