Забезпечення позову покликане зберегти майно та гарантувати реальне виконання майбутнього судового рішення. Однак суд не може застосовувати цей механізм усупереч спеціальним обмеженням, установленим для майна, примусово відчуженого на потреби держави під час воєнного стану.
Верховний Суд у справі № 911/3162/24 розглянув спір щодо 29 квартир, які позивачка просила витребувати у спільну сумісну власність подружжя. За її твердженням, нерухомість придбали під час шлюбу, а згодом без її згоди внесли до статутного капіталу товариства.
Надалі квартири були примусово відчужені для потреб державного органу, а право державної власності зареєстровано за відповідним управлінням. Дізнавшись про можливу передачу частини квартир у комунальну власність, позивачка попросила накласти на них арешт, заборонити реєстраційні дії, заселення, виселення, ремонтні роботи та інші дії з майном.
Професійна цінність судової практики вимірюється не кількістю рішень, а швидкістю, з якою їх можна перетворити на робочий правовий аргумент. LIGA360 допомагає відстежувати розвиток правових позицій Верховного Суду, аналізувати їх і застосовувати у практичній роботі. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Суд першої інстанції задовольнив заяву, вважаючи, що існує ризик подальшого відчуження квартир. Проте апеляційний суд скасував відповідну ухвалу, оскільки частина п'ятнадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу забороняє забезпечувати позов шляхом зупинення рішень про примусове відчуження майна під час воєнного стану.
Верховний Суд погодився з апеляційною інстанцією та наголосив, що значення має не формальна назва обраного заходу, а його фактичні наслідки. Якщо арешт, заборона реєстрації, ремонту, використання або передачі майна блокують реалізацію рішення про примусове відчуження, такі заходи суперечать установленій законом забороні.
Детальніше про співмірність забезпечення позову, спеціальні законодавчі обмеження та висновки суду читайте в повній аналітичній статті.