Судовий збір традиційно сприймається як технічне питання процесу: визначити ставку, сплатити кошти та додати платіжний документ до позову. Однак на практиці саме недоплата збору може стати окремою правовою проблемою, особливо якщо її виявлено вже після ухвалення рішення у справі.
Ключове питання полягає в тому, чи може суд через додаткове рішення стягнути з позивача до Державного бюджету суму судового збору, яку той не сплатив при поданні позову, якщо спір уже розглянуто по суті. Такий підхід зачіпає не лише інтерес держави у справлянні зборів, а й принцип правової визначеності, остаточність судового рішення та передбачуваність процесуальних наслідків для сторін.
Нові правові позиції судів формують підходи до застосування законодавства. У LIGA360 можна оперативно відстежувати судову практику та працювати з її професійним аналізом. Почніть корисуватися платформою вже сьогодні.
За загальним правилом, суд має перевіряти сплату судового збору на відповідній стадії процесу. Якщо недоплату виявлено до відкриття провадження, позовна заява може бути залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків. Якщо проблему встановлено вже після відкриття провадження, суд також має процесуальні інструменти реагування до завершення розгляду справи.
Винятком є ситуація, коли на момент подання позову точну ціну позову неможливо було встановити або визначена позивачем ціна очевидно не відповідала дійсній вартості спірного майна. У такому разі суд може попередньо визначити розмір збору з подальшим стягненням недоплаченої суми або поверненням переплати відповідно до ціни позову, встановленої під час розгляду.
Детальніше про межі застосування додаткового рішення, процесуальні інструменти суду та ризики для сторін - у повній аналітичній статті.
