Верховний Суд окреслив важливий підхід для справ, у яких обвинувачення стосується організації незаконного виїзду чоловіків призовного віку за межі України. У справі № 138/1733/25 Суд пояснив, за яких обставин такі дії слід кваліфікувати як незаконне переправлення осіб через державний кордон, а не як шахрайство.
За матеріалами провадження, засуджений запропонував знайомому підшукати осіб, які бажають незаконно виїхати з України, а згодом детально описав спосіб перетину кордону, маршрут в обхід блокпостів, порядок дій перед переправленням і механізм оплати. Його затримали одразу після отримання першої частини коштів. Суди першої та апеляційної інстанцій кваліфікували ці дії за ч. 3 ст. 332 КК України.
У касаційній скарзі сторона захисту наполягала, що йдеться не про організацію незаконного переправлення, а про шахрайство за ч. 3 ст. 190 КК України. Аргумент зводився до того, що фактичного перетину кордону не відбулося, а отже, обвинувачений нібито лише заволодів грошима під виглядом послуги, яку не збирався надавати.
Докладніше про позицію Верховного Суду та межу між ст. 332 КК України та шахрайством читайте в повній аналітичній статті.
Судова практика у кримінальних справах розвивається значно динамічніше, ніж оновлюються формулювання в підручниках. Щоб будувати правову позицію не навмання, юристи використовують LIGA360 для комплексного аналізу позицій суду та релевантних рішень. Замовте персональну презентацію LIGA360, щоб оцінити, як система спрощує роботу з ключовими рішеннями та допомагає оперативно реагувати на зміни.
