Про ризики існування двох робочих груп з виконання Дорожньої карти попередив заступник голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Валентин Гвоздій в інтерв'ю одному з юридичних видань.
Нагадаємо, розпорядженням Кабміну від 14.05.2025 № 475-р було схвалено Дорожню карту. Серед завдань, визначених документом, - розроблення та прийняття законопроєкту про вдосконалення правового регулювання адвокатської діяльності до IV кварталу 2026 року. При цьому співвиконавцем заходів визначена Національна асоціація адвокатів України.
Рішенням РАУ від 12.12.2025 №125 було затверджено Програму виконання Дорожньої карти у частині, що стосується реформування адвокатури, а також створено робочу групу, яка 2 січня провела своє перше засідання. Але 12 січня під час засідання Комітету Верховної Ради з питань правової політики стало відомо про існування підготовленого Мін'юстом проекту постанови Кабміну, яким затверджується склад альтернативної робочої групи з цього самого питання.
Коментуючи таку ініціативу, В.Гвоздій виділив процедурні і змістовні ризики паралельних процесів.
«Процедурний ризик - це коли з'являються два «центри виробництва» рішень, кожен із власним календарем, своїми чернетками, своїми узгодженнями. У результаті замість одного узгодженого пакета ми отримуємо конкуренцію текстів і нескінченні спроби звести їх докупи в останній момент», - пояснив заступник голови НААУ, РАУ. І такі історії, на його думку, закінчуються або провалом строків, або компромісами «на швидку руку», які потім не працюють.
Змістовний ризик В. Гвоздій убачає у підміні предмету. «Дорожня карта задає конкретну рамку: точкове вдосконалення і приведення процедур та стандартів до європейських підходів без руйнування самоврядної моделі, - говорить адвокат. - Паралельні механізми можуть перетворити це на спробу «перезібрати» адвокатуру під адміністративну логіку - через управління, контроль, підзвітність не професії, а державі. Для адвокатури це червона лінія, і саме тут міжнародна верифікація особливо важлива».
Саме тому виникають політичні наслідки. «Коли процес роздвоєний, завжди з'являється спокуса «обрати з двох» те, що зручніше, або прикрити політичне рішення посиланням на «експертну думку», - застеріг В.Гвоздій. - Тож потім ми отримуємо конфлікт не навколо норм, а навколо легітимності: хто мав право говорити від імені професії, хто справді консультувався, а хто - імітував консультації».
