Для наявності у діях організатора незаконного переправлення осіб через кордон закінченого складу злочину, передбаченого ст. 332 ч. 1 Кримінального кодексу, не є обов'язковим факт перетину кордону особою, яка згідно з планом мала перетнути кордон, оскільки відповідальність для організатора настає вже за сам факт організації, керівництва та сприяння порадами, засобами тощо.
Відповідна правова позиція міститься в постанові ККС ВС від 16 грудня 2025 року у справі № 714/1508/22 (провадження № 51-2413км25), інформує пресслужба Верховного Суду.
Обставини справи
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК за те, що він організував незаконне переправлення свого сина через державний кордон України та надав начальнику відділення дільничних інспекторів прикордонної служби неправомірну вигоду в розмірі 70 498 грн за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.
У касаційній скарзі захисник заперечував висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вини обвинуваченого, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що незаконне переправлення осіб через державний кордон України - це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами.
При цьому організація такого незаконного переправлення - це дії особи щодо розробки планів, визначення місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створення організованої групи, її фінансування, озброєння тощо.
Для наявності в діях організатора незаконного переправлення осіб через кордон закінченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК, не є обов'язковим факт перетину кордону особою, яка згідно з планом мала його перетнути, оскільки відповідальність для організатора настає вже за сам факт організації, керівництва та сприяння порадами, засобами тощо.
Суд першої інстанції в цьому кримінальному провадженні встановив, що обвинувачений шукав спосіб перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску для себе та свого сина і просив раніше не знайому йому особу допомогти в цьому за грошову винагороду. Обвинувачений, розуміючи, що свідок є службовою особою, яка має повноваження та інформацію щодо охорони державного кордону, надав цій особі неправомірну вигоду за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону.
З цих же підстав обвинувачення вважало доведеним, що обвинувачений організував незаконне переправлення свого сина (23 листопада 1998 року народження) через державний кордон України за сприяння свідка.
У вироку суду наведено конкретні обставини та спосіб вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу, а та обставина, що жодну особу, яку він намагався незаконно переправити через державний кордон України, затримано не було, не впливає на кваліфікацію його дій за цією частиною статті.
AI Експрес-аналіз у розділі «Судова робота» LIGA360 допоможе швидко розібратись у практиці Верховного Суду. Замовте презентацію LIGA360 - і дайте штучному інтелекту зробити рутину замість вас.
Читайте також у LIGA360:
