Заходи забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та є втручанням у господарську діяльність банку в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі ОП КГС у постанові від 7 лютого 2025 року у справі № 910/7497/24, повідомила пресслужба ВС.
Позов заявлено про визнання укладеною додаткової угоди до індивідуального договору до рамкового договору купівлі-продажу природного газу. Також позивач подав заяву про забезпечення позову.
Предметом судового розгляду в цій справі було питання щодо наявності / відсутності підстав для забезпечення позову шляхом заборони банку (гаранту, третій особі) здійснювати будь-які виплати за двома банківськими гарантіями за будь-якими вимогами вимогами АТ (бенефіціара, відповідача) до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Суди попередніх інстанцій заяву про забезпечення позову задовольнили.
ОП КГС ВС скасувала ухвалу й постанову судів попередніх інстанцій та ухвалила нове рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на таке.
Втручання у виконання гарантії суперечить самій природі гарантійного зобов'язання як незалежного правочину, закріпленого у ст. 562 ЦК України. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром і гарантом. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Виконання банком свого обов'язку перед АТ за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору купівлі-продажу природного газу. Отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам ст. 136 ГПК України.
Хочете збільшити шанси на успіх у суді? Спробуйте нову LIGA360! Пошук подібних рішень, АІ-прогнозування на основі позовних вимог, експертні роз'яснення та інші інноваційні можливості. Замовте презентацію прямо зараз.
