Боржник не може оскаржити рішення суду про відмову в задоволенні позову кредитора до іншого боржника про солідарне стягнення заборгованості, якщо кредитор не скористався правом на оскарження такого рішення.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 601/1396/21.
Позивачка вказувала, що позичила відповідачеві кошти, за які він придбав кілька квартир та нежитлову будівлю. Позичені кошти відповідач не повернув. Оскільки кошти він отримав під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та в інтересах сім'ї, все придбане майно перебуває у спільній частковій власності, тому позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договорами позики.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу співвідповідачки, скасував рішення районного суду в частині стягнення з неї боргу.
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, мотивував, що апеляційний суд не врахував правові позиції Великої Палати ВС щодо презумпції спільності боргів подружжя та про те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності боргів подружжя, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
КЦС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, зробивши такі правові висновки.
ЦК України, як основний регулятор приватних відносин, не передбачає такої конструкції, як встановлення для кредитора правового режиму солідарності поза його волею, а за бажанням його боржника.
Позивачка, якій у задоволенні позовних вимог до співвідповідачки про солідарне стягнення коштів за договорами позики відмовлено, не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги чи приєднання до касаційної скарги відповідача. Така процесуальна поведінка позивачки свідчить про згоду з оскарженою постановою апеляційного суду в частині відмови в задоволенні її вимог до співвідповідачки.
Тому суд касаційної інстанції не має підстав для задоволення позову до співвідповідачки за касаційною скаргою відповідача. Також відповідач не посилався на наявність у нього повноважень діяти в інтересах позивача, таких доказів не надав.
Отже, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача до співвідповідачки належить залишити без змін.
За повідомленням на сайті ВС
Хочете збільшити шанси на успіх в суді? Спробуйте нову LIGA360! Пошук подібних рішень, АІ-прогнозування на основі позовних вимог, експертні роз'яснення та інші інноваційні можливості. Замовте презентацію прямо зараз.
Читайте також: Декриміналізація викрадення чужого майна шляхом крадіжки: ОП ККС ВС зробила висновок
