8 червня 2022 року Другий сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційною скаргою Кротюка Олександра Володимировича щодо відповідності Конституції пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - Кодекс) та ухвалив Рішення № 3-р(II)/2022, яким визнав оспорюваний припис Кодексу неконституційним.
Про це інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.
Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 284 Кодексу кримінальне провадження закривається в разі, якщо «набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою».
Автор клопотання вважає, що оспорюваний припис порушує презумпцію невинуватості особи, дозволяючи закривати кримінальне провадження щодо підозрюваного чи обвинуваченого без належного доведення та встановлення факту вчинення відповідного діяння особою, або закриття такого провадження без згоди самої особи, порівняно із випадками закриття кримінального провадження, що здійснюється згідно з вимогами пункту 1 частини другої та частини восьмої статті 284 КПК України.
Статтею 284 Кодексу передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Відповідно скасування у законодавстві певного складу злочину як підстава для закриття провадження не є реабілітуючою обставиною. Отже, закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав фактично передбачає констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення, що призводить до несприятливих наслідків для такої особи, зокрема ставить під сумнів її невинуватість. Водночас закриття кримінального провадження без згоди особи обмежує її право на захист від звинувачень у вчиненні дій, які їй інкримінувалися.
Таким чином, може статись так, що особа буде вважатися такою, що притягувалася до кримінальної відповідальності, при тому, що самого факту вчинення нею відповідного діяння та його розслідування могло не відбуватися.
Разом з тим, формулювання пункту 4 частини першої статті 284 Кодексу «вчинене особою» фактично вказує на беззаперечну винуватість такої особи у вчиненні діяння, яке до його декриміналізації вважалось кримінальним правопорушенням. У таких випадках особа може зазнати осуду, отримати негативне сприйняття її суспільством, втратити ділову репутацію та мати негативний вплив на професійну діяльність.
Насправді ця норма Кодексу порушує, зокрема, такі принципи, як презумпція невинуватості, незворотність дії в часі (заборона ретроактивності) кримінального закону, принцип nullum crimen, nulla poena sine lege («немає закону - немає злочину, немає закону - немає кари»), а також право викласти свою позицію та право на справедливий судовий розгляд, оскільки особа, стосовно якої закрили кримінальне провадження, позбавлена можливості довести свою невинуватість у законному порядку.
Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд врахував власні юридичні позиції, правозахисні міжнародні акти та практику Європейського суду з прав людини та позиції Конституційного Суду Литовської Республіки, які стосуються найважливіших гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування.
Конституційний Суд України у Рішенні відтермінував втрату чинності пунктом 4 частини першої статті 284 Кодексу, що визнаний неконституційним, на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а також установив Верховній Раді України привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кодексу, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією та цим Рішенням.
Спеціальна пропозиція LIGA ZAKON для юристів й адвокатів. Тільки в червні отримай -30% на рішення LIGA360: Юрист Професійний. Повна база законодавства й судових рішень стає ще вигіднішою.
Читайте також:
