Будь-які свідчення, якщо вони отримані внаслідок катувань або жорстокого поводження, не можуть бути використані як докази. Це абсолютне правило поширюється не тільки на дії державних органів, а й на приватних осіб.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Цвік проти Польщі» (заява № 31454/10), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
У злочинному угрупованні, яке займалося торгівлею наркотиками, виникли внутрішні суперечки через те, що його члени Гeжегож Цвік та K.G. вирішили вести власний «бізнес» і в них з'явилася значна кількість «неврахованих» наркотиків. K.G. викрали та катували з цього приводу для отримання інформації, записуючи його заяви на аудіокасету.
Власник будинку, де приховували бранця, повідомив поліцію, яка зрештою звільнила заручника і вилучила аудіокасету.
Згодом Цвік був визнаний винним і засуджений до 12 років позбавлення волі. Суд покладався на заяви членів злочинного угрупування, які вирішили співпрацювати з органами влади, а також на протокол заяв K.G., зроблених на підставі розшифровки записів аудіокасети.
Засуджений подав апеляційну скаргу, в якій стверджував про неприпустимість використання протоколу, адже заяви були отримані шляхом катування (під примусом) і, таким чином, були неприйнятними. Однак заперечення були відхилені на тій підставі, що відповідні норми мали застосовуватися виключно до органів влади, які проводять розслідування, і не стосувалися приватних осіб. Касаційна скарга була відхилена як явно необґрунтована.
Тоді Цвік звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 6§1 (право на справедливий судовий розгляд), він стверджував, що суди не повинні були приймати як докази письмовий протокол заяв K.G., отриманих унаслідок жорстокого поводження членів злочинного угрупування.
Суд повторив, що заборона катування і такого, що принижує гідність, поводження або покарання відповідно до статті 3 Конвенції є фундаментальною цінністю в демократичних суспільствах. Така заборона була абсолютною без жодного відступу від неї. Ця гарантія захищає кожну особу незалежно від того, хто з нею жорстоко поводиться - державний службовець чи приватна особа.
Раніше ЄСПЛ сформулював правило, згідно з яким прийняття як доказів заяв, отриманих унаслідок катування або жорстокого поводження, робило несправедливим провадження у цілому. Але такі докази отримувалися державними службовцями.
Тож у цьому випадку питання полягало в тому, чи ця норма може бути перенесена на докази, отримані від третьої сторони внаслідок жорстокого поводження приватних осіб.
Національні суди дозволили використання таких заяв як доказів для визнання заявника винним, але при цьому порушили абсолютну заборону жорстокого поводження, гарантовану статтею 3 Конвенції. При цьому не були враховані наслідки з точки зору його права на справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6§1 Конвенції.
Тому ЄСПЛ установив, що прийняття письмового протоколу як доказу в кримінальному провадженні проти заявника робило провадження в цілому несправедливим, що є порушенням конвенційних гарантій.
Високі судді постановили, що Польща повинна виплатити заявникові 8 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
Повна база рішень ЄСПЛ відтепер доступна у системах ЛІГА:ЗАКОН.
60 тис. рішень ЄСПЛ у прив'язці до відповідних статей Конвенції офіційною мовою та в перекладі на будь-яку дату у минулому. Плюс короткі огляди рішень українською та легка навігація від рішень ЄСПЛ до відповідних статей Конвенції та навпаки.
Деталі за посиланням
Читайте також:
Витрати, пов'язані з виконанням рішень ЄСПЛ, пропонують покласти на посадових осіб - порушників
