Викликаючи захищати честь і гідність публічних персон, важливо уважно вивчати контекст справи, щоб передбачити можливі наслідки для вашого клієнта. Яскравий приклад негативного впливу судового розгляду на репутацію позивача - справа Віктора Медведчука проти історика Вахтанга Кіпіані та видавництва ТОВ Vivat.
Читайте також: Дарницький суд заборонив поширення книги "Справа Василя Стуса" через згадки про Медведчука
Документальну книгу «Справа Василя Стуса», прочитало б значно менша кількість людей, якби не уважні адвокати пана Віктора Володимировича. Вони звернулися до суду з вимогою заборонити поширення даного видання, адже деякі фрагменти, на їхню думку, не відповідають дійсності і порушують нематеріальні права їх клієнта.
Але сам позов і подальша перемога в суді раптово обернулися терміновим випуском нового тиражу книги, вірусним поширенням «заборонених фрагментів», і масовим обговоренням у ЗМІ та соціальних мережах.
У чому винна книга?
Твір «Справа Василя Стуса» детально описує сумну долю відомого поета, дисидента і правозахисника. Книга на 90% складається з точних передруків документів, і розсекречених архівів КДБ, і лише невелика частина книги - це аналітика і переосмислення самого автора.
У творі Вахтанг Кіпіані дає досить різку оцінку Віктору Медведчуку, посилаючись на факти і офіціальні документи, які згадує в книзі.
Як відомо, нинішній політик на зорі своєї кар'єри, засвітився в ролі адвоката Василя Стуса. Незважаючи на те, що сам поет від адвоката тоді рішуче відмовлявся. Відмовитися не вийшло. Дисидента засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. До кінця покарання Стус не дожив.
Сам політик участь в справі не заперечує. Проте, 9 фрагментів з книги «Справа Василя Стуса» його адвокати назвали такими, що «завдають шкоди честі та гідності» самого Медведчука, який, до речі, книгу навіть не читав.
Що вирішив суд?
Суддя Дарницького суду Марина Заставенко своїм рішенням здивувала всіх. Вона частково задовольнила вимоги позивача, ухваливши видалити з книги 6 наступних фрагментів:
· на сторінці 661 - "є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук",
· на сторінці 664 - "Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання",
· на сторінці 664 - "він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?",
· на сторінці 7 - "розпинав поета призначений державою адвокат Медведчук",
· на сторінці 663 - "шістка комуністичної системи адвокат Медведчук",
· на сторінці 664 - "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще і тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".
На цьому суддя не зупинилася і проявивши надзвичайну поступливість, вийшла за межі позовних вимог. Попри те, що книга по суті є документальною, Заставенко заборонила письменнику Кіпіані згадувати ім'я Медведчука без його на те згоди.
Що не так з вердиктом?
У рішенні суду багато цікавих нюансів.
Фрагменти, які Дарницький суд назвав недостовірними, по суті є оціночним, критичним судженням автора. Більш того, деякі з них - це риторичні запитання. Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію", оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Як можна спростувати риторичні питання? Питання, звичайно, риторичне.
Верховний Суд України ще в 2009 році, в своїй Постанові детально роз'яснив основні положення по судових справах, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації. У Постанові сказано наступне: «межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».
Беручи до уваги те, що Віктор Медведчук є публічною особою, рішення заборонити зважену, цензурну критику, яка, до того ж має документальне підтвердження з офіційних джерел, здається, м'яко кажучи, дивним.
Другим цікавим нюансом є те, що сам Віктор Володимирович визнав, що дану книгу не читав. Відповідно до пункту 3, статі 269 Цивільного кодексу «Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою». Як твір, якого позивач навіть не читав, міг зачепити честь і гідність? Це ще одне питання в порожнечу.
І найбільш несподіване рішення - заборона на використання імені Медведчука, без його згоди. Представники Віктора Володимировича взяли до уваги, що велика частина книги заснована на офіційних документах, тому навіть не просили щодо такого заходу. Але суддя Заставенко була щедра, мабуть забувши про те, що таке рішення суперечить пункту 3 статті 296 Цивільного кодексу України «Право на використання імені».
Висновок
За інших обставин такий вердикт призвів би до вимушеного знищення нерозпроданих книг. Автор і видавництво понесли б витрати, і нова книга, навряд чи б вийшла. Але в справу втрутилася громадськість. Адже для людей це більше, ніж просто судовий позов політика проти письменника. Це спроба обмежити свободу слова, заховати під килим «незручну» для когось історію, змусити мовчати про те, про що і так довго мовчали.
Рішення суду ще не набрало чинності. Більш того, попереду апеляція. Одже, у автора і видавництва ще є час на вільне поширення нового тиражу книги, без необхідності вносити правки і затверджувати її з паном Медведчуком або його адвокатами.
В даному випадку, громадський резонанс - це щасливий квиток для відповідачів і книги. Про неї дізналися навіть ті, хто не цікавиться історією України. Поки суди розглядають справу, книга розлітається по домашнім і громадським бібліотекам в країні і за її межами. Так, спроба щось заборонити, стала найкращою рекламою для того, чого намагалися позбутись.
Самому ж позивачеві рішення суду на його користь, схоже, нічого доброго не принесло. Перед виборами такого роду галас навряд чи додасть його політичної партії голосів і позитивно позначиться на його репутації.
Дана справа, безумовно, увійде в історію. Це наочний приклад, як для молодих юристів, так і піарників. Щоб собака не вкусила сама себе за хвіст, перед будь-якими судовими позовами важливо не тільки визначити мету, але тверезо оцінити ситуацію.
Керуючий партнер ЮК «Тарасов і партнери», адвокат Андрій Тарасов
Вам також може бути цікаво:
Державна реєстрація не є способом набуття права власності: роз'яснення ВС
Сформувати безпрограшну позовну заяву? Зазирнути в майбутнє й наперед дізнатися рішення суду. Фантастика? Ні! Це нова реальність. ЛІГА:ЗАКОН презентувала Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Обирайте комплекс інформаційно-аналітичних продуктів LIGA360 зі знижкою 30% - та отримайте доступ до інноваційної системи Verdictum PRO. Детальніше за посиланням.
