На нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Відповідні положення містить постанова КАС ВС від 4 грудня 2019 року № 751/4821/17.
З цим та іншими рішеннями Верховного Суду можна ознайомитися у VERDICTUM. Нагадуємо, що до 28 грудня цю зручну систему пошуку та аналізу судових рішень можна придбати за дуже приємною ціною. З іншими святковими пропозиціями можна ознайомитися тут.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспектором було винесено постанову про накладення на водія авто (позивача) адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. У зазначеній постанові вказано, що позивач, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, чим порушив вимоги пункту 18.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В ході судового розгляду в суді першої інстанції було досліджено відеозапис правопорушення та встановлено, що позивач мав можливість завчасно бачити пішохода на нерегульованому пішохідному переході, при цьому не зменшував швидкість автомобіля, яким керував і фактично пішохід зупинився на пішохідному переході, на певний період часу, щоб проїхав автомобіль.
Водій звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови інспектора. Місцевий суд позов не задовольнив, апеляційний суд прийняв нову постанову, задовольнив позовні вимоги. У касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Верховний Суд касаційну скаргу інспектора задовольнив, з огляду на таке.
Пункт 18.1 ПДР передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою "проскочити" перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.
Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, перед нерегульованим пішохідним переходом, позивач не надав перевагу пішоходу (жінка), яка почала рух через проїзну частину. У цей час по правій смузі, не зупиняючись, проїхав автомобіль позивача.
Тобто, пішохід, впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав перехід проїзної частини у спеціально відведеному для цього місці. Відповідно, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в той час, як пішохід почав рух, позивач безумовно створив їм небезпеку, відповідно, порушив норму 18.1 ПДР.
Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Обрати досвідченого адвоката, який зможе належним чином захистити ваші права у суді, можна в Національному юридичному каталозі України Liga:BOOK.
