Наявність у особи, яка надає правову допомогу, статусу адвоката (який підтверджується наявністю свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та витягом з ЄРАУ), незалежно від того, зазначене це у довіреності чи ні, визначає можливість здійснення всіх прав та можливостей, пов'язаних із цим статусом.
Такий висновок міститься у рішенні РАУ від 12 квітня 2019 року № 28 «Про затвердження роз'яснення щодо деяких питань пов'язаних з представництвом клієнта в суді за довіреністю». РАУ прийняла відповідний документ з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 908/1101/17 наголошено, що ні Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні ГПК, ні ЦК не встановлюють, що у довіреності, виданій на ім'я фізичної особи-адвоката, обов'язково має зазначатися те, що такий представник є саме адвокатом.
При цьому суд звернув увагу, що у зазначеному аспекті важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Сама довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.
Як вже писала ЮРЛІГА, РАУ дозволила адвокатським об'єднанням залучати самозайнятих адвокатів, але тільки за договором.
