Право на отримання одноразової грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (у т. ч. неінтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Такий висновок 5 червня 2019 року зробила колегія суддів КАС ВС під час розгляду справи № 158/1684/16-а за позовом до відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ознайомитися з повним текстом постанови можна у Verdictum.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (в інтересах якого діяла Маневицька місцева прокуратура) посилався на те, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та як випускник навчального закладу з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, якої відповідач протиправно не виплатив.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили особі в задоволенні позовних вимог. Вони виходили з того, що позивач закінчив загальний навчальний заклад, а не заклад інтернатного типу, де б він перебував на повному державному утриманні. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що зазначені позивачем норми на нього не поширюються.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 52 Конституції утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
У Законі № 2342-IV зазначено, що одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт, є захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
За такого правового регулювання, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні.
Таким чином, наявні в матеріалах справи довідки про те, що позивач, навчаючись у загальноосвітній школі, не перебував на повному державному утриманні, суперечать закріпленим на законодавчому рівні соціально-правовим гарантіям особи зі статусом дитини, позбавленої батьківського піклування, і не можуть бути підставою для відмови у виплаті такій дитині передбаченої законом грошової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 вищезазначеного Закону державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми навчального закладу.
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Отже, хоча позивач і закінчив загальноосвітній навчальний заклад, він має право на отримання передбаченої частиною 7 статті 8 Закону № 2342-IV одноразової грошової допомоги, виплату якої здійснює відповідач, як установа, яка наділена бюджетними повноваженнями щодо розпорядження коштами навчального закладу, випускником якого є позивач.
Актуальне законодавство, правова картина дня, шаблони договорів, ситуації для юриста та судова практика завжди доступні у системах ЛІГА:ЗАКОН.
Обирайте зараз - отримуйте подарункові сертифікати!
