Колегія суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки обрання запобіжного заходу, а й випадки його зміни, коли суд обирає інший захід.
У постанові від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті провадження на ухвалу про зміну запобіжного заходу, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до обмеження доступу до правосуддя у зв'язку з порушенням права особи на оскарження судового рішення.
Відповідно до справи, ухвалою слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року, підозрюваному змінено запобіжний захід з особистого зобов'язання на домашній арешт.
При цьому, задовольняючи клопотання слідчого частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, зважаючи на невиконання підозрюваним покладеного на нього обов'язку, суд змінив запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на домашній арешт.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за скаргою особи на згадану ухвалу слідчого судді з підстави, що така скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з урахуванням положень ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки підозрюваному було змінено запобіжний захід, а не застосовано до нього запобіжний захід.
ККС ВС не погодився з позицією апеляційного суду та задовольнив касаційну скаргу особи з огляду на таке.
Згідно з КПК, під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, якщо таке рішення прийняте без додержання принципів законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
У кримінальному провадженні, що розглядається, слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого частково та відповідно до положень ст. 181 КПК України змінив підозрюваному запобіжний захід, застосувавши до нього замість особистого зобов'язання домашній арешт. При цьому в резолютивній частині судового рішення правильно роз'яснено порядок та строки його оскарження.
Виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК та враховуючи вимоги ст. 181 КПК, ВС дійшов висновку, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки обрання запобіжного заходу, а й випадки його зміни, коли суд обирає інший захід.
«Таким чином, слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з особистого зобов'язання на домашній арешт, фактично застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту. Така ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку, тому право підозрюваного на її оскарження було незаконно обмежено апеляційним судом», - зазначено в постанові Великої Палати, з текстом якої можна ознайомитись у Verdictum.
