Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

ВС vs ВСУ: топ-5 висновків про правильне застосування норм права

Реклама

https://jurliga.ligazakon.net/news/184276_top-6-pozitsiy-bolshoy-palaty-obnarodovan-ocherednoy-daydzhest

Шостий дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (включає рішення, внесені до ЄДРСР за період з 02.01.2019 по 01.02.2019) вже в ІПС "ЛІГИ:ЗАКОН".

Нагадуємо, що всі судові рішення можна знайти у Verdictum, а ключові позиції Великої Палати зручно відстежувати в модулі "Судова практика" ІПС "ЛІГИ:ЗАКОН".

Отже, в дайджесті викладена нова судова практика: відступ від правових позицій Верховного Суду України або їх підтвердження.

1. Постанова від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16

Уточнено правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16. Визначено:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

2. Постанова від 12 вересня у справі № 569/96/17

Відступлено від сформульованого Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року у справі N 6-1009цс15 висновку щодо юрисдикції спору (за позовом страховика потерпілого до фізичної особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а також до страховика цієї особи).

Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом до страховика особи, винної у настанні страхового випадку, про стягнення з нього суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого укладеним з винною особою договором ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування понад передбачений договором, укладеним з винною особою, ліміт відповідальності страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом одночасно про стягнення зі страховика особи, винної у настанні страхового випадку, суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого договором, укладеним з цією особою, ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, а також про стягнення з винної особи суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування понад ліміт відповідальності її страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Розглядаючи позовні вимоги, заявлені до винної у настанні страхового випадку фізичної особи, про стягнення з неї такої суми виплаченого потерпілому його страховиком страхового відшкодування, яка перевищує обов'язковий ліміт відповідальності страховика особи, винної у настанні страхового випадку, суд з'ясовує у цієї особи, чи має вона укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності на суму, що перевищує ліміт відповідальності її страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У разі встановлення факту наявності такого договору суд згідно з вимогами статей 51 і 53 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, залучає страховика за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним з особою, винною у настанні страхового випадку, співвідповідачем або третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача та вирішує спір за правилами того судочинства, в якому було розпочате провадження.

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/183781_u-valyut-sld-povernuti--valyutniy-borg--3--rchnikh---velika-palata

3. Постанова від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц

Велика Палата відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц. Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/113582_vse-sostavlyayushchie-denezhnogo-obyazatelstva-dolzhny-byt-vyplacheny-v-grivne

4. Постанова від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц

Велика Палата погодилася із висновком Верховного Суду України у справі № 6-251цс15, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. З огляду на те, що державний акт був виданий на виконання судового рішення, а не на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, то вирішення питання про правомірність видання державного акта безпосередньо залежить від законності судового рішення, на підставі якого такий акт виданий, і від дотримання вимог, передбачених земельним законодавством.

5. Постанова від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/105620_imenem-ukrainy-vsu-o-nevozvrate-oshibochno-perechislennykh-sredstv

Велика Палата підтвердила висновок Верховного Суду України у справі № 6-151цс13, що після поновлення працівника на роботі виплачена йому вихідна допомога в силу вимог статті 1215 Цивільного кодексу України поверненню не підлягає.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти

Схожі новини