Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 905/3377/15 (хід якої можна відстежити у Verdictum) пояснив, що рішення парафіяльних зборів релігійної громади щодо зміни канонічної підлеглості стосуються виключно питань управління парафією і не визначають питання управління та контролю єпархії.
Відповідна постанова була ухвалена ще 19 червня 2018 року - скасовано рішення нижчих судів та відмовлено Горлівській єпархії Української Православної церкви [з досьє цієї юридичної особи можна ознайомитись в ContrАgent] в позові до Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області" про скасування рішення парафії щодо зміни канонічності (віряни вирішили перейти в лоно УПЦ КП ще в 2015 році).
Хоча позивач та відповідач пов'язані господарськими відносинами з управління та контролю, що виникли з господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського кодексу, зокрема, організаційно-господарськими, спірне рішення парафії не порушує прав та інтересів єпархії.
ВС роз'яснив, що єпархія не є засновником чи учасником парафії. Згідно з положеннями статутів, парафіяльні збори є вищим органом управління парафії. Відтак, парафіяльним зборам релігійної громади надано виключне право приймати рішення щодо управління парафією.
При цьому парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею, а не Горлівській єпархії Української Православної церкви.
Суд також зазначив, що відповідно до статуту Горлівська єпархія Української Православної церкви складається з парафій, зокрема, Свято-Стрітенської парафії міста Костянтинівки Донецької області. Тобто, Горлівська єпархія Української Православної церкви не утворювала зазначену парафію, а навпаки, внаслідок об'єднання різних парафій і існує Горлівська єпархія Української Православної церкви.
Оскільки рішення про перехід в УПЦ КП стосуються виключно питань щодо управління парафією і не визначають питання щодо управління та контролю Горлівської єпархії Української Православної церкви, єпархія, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, мала б обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що її права та інтереси дійсно порушуються.
При розгляді справи були викладені наступні висновки про правильне застосування норм права:
У розумінні частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.
При цьому, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Правові позиції зручно відстежувати в модулі "Судова практика" ІПС "ЛІГА:ЗАКОН".
