Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 283/1443/16-ц визнав особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач, власниця житлового будинку, просила суд визнати колишнього чоловіка своєї дочки, який був зареєстрований у цьому будинку, особою, яка втратила право користуватися житлом.
Позов аргументовано тим, що з 2013 року відповідач припинив спільне проживання зі своєю сім'єю у цьому будинку, комунальні послуги з утримання житла не сплачує, проживає та працює у іншому місті.
Районний суд задовольнив вимоги позивачки. Він мотивував своє рішення тим, що відповідач не проживає в будинку позивача з моменту реєстрації.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що виїзд на тимчасове проживання до іншої місцевості у зв'язку з навчанням або роботою є поважною причиною відсутності особи за місцем проживання.
Дослідивши матеріали справи, ВС прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 405 ЦК член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених зазначеною нормою підстав для задоволення позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Такий висновок ВС обґрунтував такими фактами:
- відповідач з моменту реєстрації не проживає в житловому будинку, належному позивачу;
- укладений між відповідачем та дочкою позивача шлюб розірвано;
- відповідач постійно проживає в іншому місті, де займається торговельною діяльністю.
Також ВС вважає, що висновок апеляційного суду про те, що проживання в іншій місцевості у зв'язку з роботою є поважною причиною непроживання відповідача у спірному житловому приміщенні, не ґрунтується на нормах закону (статті 3, 6, 8 Закон «Про вільне пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») та спростовується доказами, наданими позивачкою.
Постанову у справі № 283/1443/16-ц було винесено 1 лютого 2018 року.
Усі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
