Верховний Суд України оприлюднив пропозиції до законопроекту "Про відновлення довіри до судової системи України". Так, відмічено, що ст. 3 законопроекти пропонується ввести Спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, завданням якої є проведення люстрационной перевірки суддів. Спеціальна комісія складається з 17 членів, по чотири з яких обираються Вищою радою юстиції і Вищою кваліфікаційною комісією суддів, три члени - Кабміном, шість членів - Верховною Радою, двоє з яких мають бути суддями.
ВСУ вказав, що питання кар'єри суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності неодноразово були предметом розгляду міжнародних організацій, за результатами чого прийнятий ряд документів.
У Укладенні № 3 (2002) Консультативних поради європейських суддів щодо принципів і правил, регулюючих професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки і безсторонності, відзначається, що професійні стандарти діяльності суддів є кращим прикладом поведінка, до якої усі судді повинні прагнути. Прирівнювання недотримання цих стандартів до неналежної поведінки, яка тягне дисциплінарне провадження, перешкоджатиме подальшому розвитку таких стандартів і може привести до неправильного їх розуміння. Тому для відкриття дисциплінарного провадження порушення має бути серйозним і волаючим; основою для розслідування не може бути просте недотримання професійних стандартів. У тому ж Укладення говориться про право судді на справедливий розгляд своєї справи - усі дисциплінарні справи повинні вирішуватися відповідно до певних стандартів судового процесу.
З урахуванням викладеного ВСУ вважає необхідним передбачити в законопроекті норми, регулюючі порядок, підходи і критерії оцінки, які застосовуватимуться при проведенні люстрационной перевірки суддів. Це відповідатиме пункту 17 Основних принципів незалежності суддівсхвалених резолюціями 40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 року, в яких вказано, що звинувачення або скарга, що поступили на суддю в ході виконання ним професійних обов'язків, мають бути невідкладно і беспристрастно розглянуті згідно з відповідною процедурою. Суддя має право на відповідь і справедливий розгляд.
Питання обрання членів Спеціальної комісії і представництва суддів в її складі також викликали зауваження у ВСУ. Так, з метою забезпечення принципу незалежності суддів, а також запобігання необгрунтованому залученню їх до відповідальності, запропонована згідно із законопроектом Спеціальна комісія повинна відповідати вимогам по створенню судової ради в сенсі Укладення № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів відносно судової ради на службі суспільства.
Відповідно до положень справжнього Укладення члени такої ради повинні обиратися враховуючи їх компетенцію, досвід, розуміння суддівської діяльності, здатність вести дискусію і культуру незалежності. Члени комісії, які не є суддями, можуть обиратися з числа видатних юристів, професорів університетів з певною тривалістю стажу, видатних громадян. Кандидати в члени судової ради не мають бути на сьогодні політиками, членами парламенту, працівниками виконавчої влади.
Як відзначається в цьому Висновку, щоб гарантувати незалежність такого органу, повинні існувати правила, які забезпечують обрання членів - суддів судовою владою. У зв'язку з цим рекомендується, щоб судді - члени обиралися іншими суддями відповідно до методів, що гарантують широке представництво судової системи на усіх рівнях.
Аналогічні рекомендації містяться в Спільному укладенні Венеціанської комісії і Дирекції по співпраці Генеральної дирекції з прав людини і правових питань Ради Європи від 11 жовтня 2010 року № 588 відносно Закону "Про судоустрій і статус суддів". Аналіз цього Висновку вказує на необхідність забезпечення того, щоб більшість у складі органу, до ведення якого відносяться питання відповідальності судді, складали судді, обрані самими ж суддями.
Зважаючи на вказані стандарти у сфері правосуддя, ВСУ вважає, що більшість у складі Спеціальної комісії повинні складати судді, обрані суддями. Крім того, з метою забезпечення об'єктивності розгляду Комісією питань суддівське представництво в ній має бути забезпечене від судів усіх юрисдикцій і рівнів судової системи.
Звернена увага, що в законопроекті відсутні обмеження в часі по судових рішеннях, які підлягатимуть перевірці Спеціальною комісією. Така невизначеність може привести до того, що перевірці підлягатимуть судді, що приймали рішення, які не відповідають рішенням Європейського суду з прав людини (пункт 5 частин першої статті 4 законопроекти), з моменту ратифікації Україною Конвенції про захист прав людини і основних свободтобто з 1997 року (!). Аналогічна ситуація може виникнути з перевіркою суддів, які виносили ухвали, що істотно обмежують конституційні права і свободи громадян (пункт 4 частини першої статті 4 законопроекти).
Вимагають також врегулювання питання терміну повноважень Спеціальної комісії, організації її діяльності і порядку фінансування.
Звернена увага, що ряд положень законопроекту потребує чіткішої регламентації. Зокрема, частина перша статті 4 законопроекти, визначальна складові зміст перевіркимає наступні недоліки.
У пункті 4 частини першої цієї статті міститься оцінне поняття "Істотне обмеження" конституційних прав і свобод громадянщо не відповідає принципу юридичної визначеності і може привести до різного його тлумачення і виборчого підходу до визначення рішень, по яких здійснюватиметься перевірка, і як наслідок - розправи над суддями.
Відповідно до пункту 6 частин першої цієї статті перевірка судді здійснюється після наявності дисциплінарних проваджень відносно нього і характеру застосованих дисциплінарних стягнень. Одночасно в цьому пункті не визначено, які конкретно дисциплінарні провадження перевірятимуться і яке рішення прийматиме Спеціальна комісія у разі виявлення порушень при дисциплінарному провадженні відносно судді. Така невизначеність не виключає масового звернення суддів до Спеціальної комісії про перегляд застосованих до них дисциплінарних стягнень.
Крім того, законопроект передбачає проведення атестації суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Одночасно в Законі від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів", який визначає повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відсутнє визначення поняття "Атестація суддів", тому цей процес вимагає детальної регламентації в законопроекті з визначенням поняття атестації, термінів її проведення і тому подібне
У частині другої статті 5 законопроекту передбачається звільнення суддів за порушення присяги за результатами перевіркипроведеною Спеціальною комісією, без додаткового встановлення цих обставин Вищою радою юстиції. ВСУ вважає, що це положення вимагає узгодження з вимогами статті 131 Конституції, де відповідні повноваження закріплені за Вищою радою юстиції.
На погляд ВСУ, сфера дії законопроекту повинна поширюватися і на суддів Конституційного Суду Україниоскільки згідно частини третьої статті 124 Конституції судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції.
У Завершальних положеннях до законопроекту пропонується встановити новий порядок обрання делегатів на з'їзд суддівтобто по суті відновити той, який діяв відповідно до Закону від 7 лютого 2002 року "Про судоустрій України". В результаті цього на з'їзд суддів необхідно буде запрошувати близько 800 делегатів, що істотно ускладнить скликання і проведення з'їзду суддів.
Крім того, в Завершальних положеннях містяться норми відносно надання Кабміну повноважень по прийняттю нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності спеціальної комісії з перевірки суддів, порядок проведення атестації суддів, механізм перевірки достовірності і повноти відомостей, що містяться в деклараціях про прибутки і витрати суддів і членів їх сімей. На погляд ВСУ, ці норми не узгоджуються з вимогами статті 6 Конституцій відносно принципу розподілу гоударственной влади і пунктом 14 частин першої статті 92 Основні Закони України, згідно з якими виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.
За інформацією ВСУ.
Нагадаємо, раніше ВСУ заявлявщо вважає законопроект своєчасним. Крім того, законопроект був підтриманий Кабміном, правозахисники запропонували його допрацювати, а Мінюст пообіцявщо врахує пропозиції адвокатського співтовариства України і громадськості.
