Можна скільки завгодно лаяти суддів в ЗМІ, соцсетях і блогах, приписувати їм усі вади правової системи, винити в правовому нігілізмі суспільства, але навряд чи хтось заперечить, що сьогодні процес реформування Феміди йде повним ходом. Крок за кроком судді разом з іншими учасниками процесу йдуть у напрямі громадянського суспільства. І ухваленням Закону "Про судоустрій і статус суддів", "Про адвокатуру", нових процесуальних кодексів, думаю, справа не обмежиться.
Два роки тому Законом "Про судоустрій і статус суддів" були істотно змінені принципи відбору суддів. Адже, як не крути, а саме неякісний відбір претендентів і задавав більшість тих проблем, які ми маємо сьогодні.
По-перше, це перемога відкритості над закритим режимом відбору. Замість 12 кваліфкомісій територіальних округів, які на громадських засадах приймали іспити у кандидатів, тепер на постійній підставі діє Вища кваліфікаційна комісія суддів. Будь-який охочий, включаючи журналістів, може прийти на засідання і постежити за усіма етапами відбору, що називається, від і до.
По-друге, сформувати професійний суддівський корпус покликаний багатоступінчастий відбір кандидатів з урахуванням технічних досягнень прогресу. На першому етапі - це анонімний тест і можливість своїми очима бачити результати його обробки автоматизованою системою. Другий етап - знову тест, але вже не на знання, а на застосування права. І, нарешті, написання процесуальних рішень по чотирьох категоріях реальних справ - цивільному, адміністративному, карному і господарському, по яких вже прийняті остаточні рішення судовими інстанціями.
По-третє, все активніше на перший план виходить критерій моральної чистоти претендентів. Розумію, що цей пункт може викликати найбільше нарікань і навіть кепкувань у політично активної частини суспільства. Але сьогодні настав час суддям остаточно вирішити для себе - чи потрібні ми країні, чи хочемо миритися з кепкуваннями і ярликом "засівальників" або готові почати реально утілювати те, про що усі так багато говорять - справедливий суд, змагальний процес, справедливе правосуддя? Якщо таке переконання є, то потрібно рухатися в цьому напрямі вже зараз.
Звичайно, мені можуть заперечити, мовляв, де ми візьмемо цих кристально чесних людей? Їх взагалі на цю планету завезли? Відповім і на це. На мій погляд, нинішній суддівський корпус на 98% - це високопрофесійна команда, що здійснює розгляд близько 9 млн справ в рік (в середньому, близько 140 подів на суддю місцевого суду в місяць). У апеляційній і касаційній інстанціях оскаржаться не більше за третину справ. Тобто, дві третини громадян задоволено прийнятим рішенням і не оскаржать його. При цьому відміняється або змінюється не більше 3-8% подів.
Як театр починається з вішалки, так правова держава починається з судів. Ніколи судова система не гратиме визначальної ролі в життя держави, поки селекція суддів не відсіватиме усіх людей з сумнівними моральними якостями. Тому суди - найважливіше. Реформуємо суди - реформуємо і усе інше. Відберемо не тих "пілотів" - те буде абсолютно не важливе, в який пункт призначення відправиться український "літак". Тому як не долетимо.
А усім скептикам наприкінці хочеться сказати: будь-яка реформа, і судова - не виключення, має велику інерцію. Вона довго починається, але коли зрушиться з точки - її буде складно зупинити.
Вікторія Джарты, замголови господарського суду м. Києва
