Ілля, спершу розкажіть, що сподвигло Вас зайнятися спортивним правом, зокрема футбольним?
- За мене усе вирішив випадок. Я напрацьовував собі клієнтів, серед яких виявився футбольний клуб "Борисфен" (виступав у Вищій Лізі, тепер не існує - ред.). Спочатку я робив їм юридичні послуги по факту, а потім почав працювати на постійній основі, перейшов туди на посаду юриста, потім комерційного директора, був віце-президентом клубу.
Таким чином, будучи завжди зацікавленим в спорті, я і вибрав для себе футбольний напрям, працювати в якому залишився до цих пір.
У чому полягають обов'язки юриста, який супроводжує діяльність клубу?
- Перелік обов'язків дуже широкий. Якщо говорити про конкретний приклад Борисфену, то у нас було 7 комерційних підприємств, які супроводжували футбольну і господарську "біляфутбольну" діяльність клубу. На мені лежав повний спектр обов'язків, пов'язаних з правовим супроводом цієї діяльності.
Що ж торкається безпосередньо футболу, то іноді виникали виключно футбольні спори, зокрема конфлікти з іншими футбольними клубами, організаторами змагань.
Окремою проблемою був той факт, що клуб фінансувався з бюджету, і частенько траплялися перепади з фінансуванням, відповідно - невиплатами заробітної плати футболістам. Через це виникали конфлікти на іншому рівні - переходи футболістів у більше оплачувані клуби.
Усі ці моменти необхідно було супроводжувати на належному правовому рівні, так що я мав можливість спробувати себе на всіх напрямках.
Вже декілька років Ви займаєтеся індивідуальною практикою. Над якими справами доводилося працювати?
- Зараз я надаю допомогу виключно професійним футболістам. Мені довелося вибирати - або працювати з футбольними клубами або з футболістами. Якщо серед моїх клієнтів буде футбольний клуб, то у разі звернення футболіста з цього клубу - в допомозі йому доведеться відмовити.
Така моя стратегія гри, я намагаюся зберегти свою репутацію серед гравців.
Як Ви відноситеся до ідеї внесення в трудове законодавство норм, які б регулювали правовідносини спортсменів? Які моменти, на Ваш погляд, слід було б передбачити в першу чергу?
- На сьогоднішній момент наш Трудовий кодекс повністю забезпечує права працівників сфери футболу. Він був створений ще в радянські часи і спрямований більше на захист прав працівників, ніж їх працедавців. Як наслідок цього, я вважаю необхідним захистити в першу чергу футбольні клуби від деяких "не зовсім правильних" дій футболістів.
Приміром, футбольний контракт - це трудовий контракт, який полягає на певний період і може розриватися тільки або по його закінченню, або за угодою сторін, або, у виняткових випадках, - в періоди міжсезоння, коли у працівника є найбільша можливість працевлаштуватися. Бувають випадки, коли футболіст підписує контракт і перестає виконувати свої обов'язки на високому професійному рівні, просто "сидить на крамниці" і отримує гроші. При цьому його не можна просто так узяти і звільнити. У такому разі передбачена виплата йому компенсації до кінця терміну дії контракту. Саме у таких моментах треба було б забезпечити інтереси самих працедавців.
Що стосується футбольно-правових норм, тут свої недоліки. Наприклад, специфіка не дозволяє гравцеві вільно розірвати контракт з клубом у разі невиконання працедавцем фінансових зобов'язань. На сьогодні є декілька футбольних клубів першими, другими ліг, які мають майже піврічну заборгованість із заробітної плати перед гравцями. При цьому футболісти не можуть вільно змінити клуб, оскільки прив'язані контрактами! Погодитеся, така робота містить ознаки примусової праці, забороненої Конституцією України. Потрібно щось міняти. Але, з іншого боку, давши свободу футболістам вільно міняти клуби, можна спровокувати щонайповніший хаос в чемпіонаті…
Як говоритися, з двох зол вибирають менше, тому доки більше страждають футболісти. Але це не проблема законодавчих норм, а суто футбольна специфіка. Тому і вирішувати її треба по футбольному. Як варіант, створення фонду, за рахунок якого покриватимуться тимчасові фінансові проблеми деяких клубів. Зможеш компенсувати виділені гроші - продовжуй участь в чемпіонаті, не зможеш - святе місце порожньо не буває…
Які аспекти професійної діяльності відображаються в контракті між футболістом і клубом?
- Основні моменти - це умови оплати праці і забезпечення працівника (преміальні, житло, машина…). У усьому іншому нічого особливого, прописується об'єм прав футболіста, об'єм прав футбольного клубу, особливості розірвання контракту в односторонньому порядку. Також можуть бути позначені іміджеві праватобто може передбачатися право самого футболіста брати участь в рекламі. Адже в основному спортсмени мають право це робити тільки у рамках реалізації іміджевих прав самих клубів. Наприклад, ігрова форма. У клубів є ексклюзивні контракти з виробниками спортивної екіпіровки, відповідно, футболісти носять тільки їх форму. При цьому вони не мають права самостійно рекламувати якусь іншу компанію. Але в Україні, як правило, не практикується включення в контракт іміджевих прав. У дуже окремих випадках з "зірками" футболу.
З якими органами футбольного правосуддя Вам доводилося працювати, і чим відрізняється така робота від представництва інтересів клієнта в суді?
- За роки роботи доводилося представляти інтереси своїх клієнтів в різних ситуаціях. Звичайно, я віддаю перевагу внеарбитражному способу рішення конфліктів, коли кожна із сторін готова йти на певні поступки. Якщо ж не вдається знайти компроміс - доводиться звертатися в органи футбольного правосуддя на всіх стадіях розглядів. Адже регламентні норми не рекомендують під загрозою застосування санкцій, суб'єктам футболу звертатися до загальних судів. При цьому слід зважати на специфіку розгляду таких справ, яка визначається тим, що хоча органи футбольного правосуддя розглядають цивільні, господарські, і трудові спори, створені вони навіть не у формі третейських судів, а функціонують як незалежні відділи в структурі Федерації Футболу України. Це одно з вимог FIFA.
Система органів футбольного правосуддя в Україні включає 3 інстанції. Перша - це дисциплінарні комітети відповідних футбольних ліг (Прем'єр-ліги; ПФЛ - для клубів 1-2 ліги), а також комітети місцевих федерацій.
Друга інстанція - Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу, який стверджує і переглядає рішення органів першої інстанції. Якщо ж не влаштовує рішення КДК, то можна звертатися в третю інстанцію - Апеляційний комітет Федерації футболу, який є найвищим органом футбольного правосуддя в Україні.
Ну і найвищий міжнародний орган спортивного правосуддя (в т.ч. футбольного) - це Спортивний арбітражний суд в Лозанні.
Слід сказати, що така система досить ефективна - дуже швидко розглядаються спори, не в приклад нашим загальним судам, де існують прецеденти, коли люди судяться по 10 років. У нас же за півроку можна постаратися пройти усі етапи і дійти навіть до Лозанни. Увесь "круг" з урахуванням Лозанни укладається десь в плюс-мінус рік. Бувають, звичайно, і складніші спори, які займають і півтора роки.
Крім того, підхід до даних справ дуже професійний, оскільки люди, які цим займаються, безпосередньо працюють в системі професійного спорту, і розглядають конфлікти дуже компетентно, зі знанням не лише спортивних нормативів, але і з розумінням причин їх виникнення - на власному досвіді знають, як було насправді.
Є в цій ідилії і недоліки - рішення органів футбольного правосуддя поза сферою футболу виконати практично неможливо. Тобто доки футбольний клуб є суб'єктом футболу, існує під егідою Федерації футболу, бере участь в змаганнях, то у разі невиконання якогось рішення до нього можна застосувати санкції - зняття окулярів, штрафи. А якщо клуб знімається зі змагань, то це кінець. З футбольним рішенням не можна піти в старанну службу, і, наприклад, заарештувати майно боржника. Усе доводиться починати спочатку - загальні суди, а у більшості випадків в цьому просто немає сенсу, тому що клубу більше немає, відповідно перспектива виконання цього рішення повністю відсутня.
За останній час не було випадків, щоб футболіст після розгляду його справи звертався до судів загальної юрисдикції. Бувало, що відразу зверталися до загальних судів, але там, наскільки я знаю, результату позитивного не було. Адже є дуже багато футбольних нюансів і треба дуже тонко в усьому розбиратися, щоб довести свою правоту поза сферою футболу.
Яким чином здійснюється представництво інтересів клієнта в спортивному арбітражі в Лозанні?
- Після проходження усіх інстанцій в Україні, подається клопотання в Лозанну про бажання оскаржити рішення, прийняте на національному рівні. До клопотання, додаються обжалуемое рішення і відповідні матеріали. Після цього Спортивний арбітражний суд розглядає можливість перегляду цього рішення, виходячи з повноважень правової юрисдикції. Якщо в Лозанні визнають Ваше клопотання обгрунтованим, то обом сторонам даються терміни для виконання певного об'єму обов'язків і вказується на необхідність посилатися на конкретні докази при формуванні своєї позиції в спорі.
Потім обираються судді в процесі звичайної третейської процедури: одна сторона обирає одного арбітра, друга - іншого, і вже разом вони вибирають третього - голови колегії. У такому складі колегії і розглядається суперечка, як правило, в одно засідання.
По термінах, згідно з кодексом міжнародного спортивного арбітражу, з моменту подачі апеляції до моменту отримання вже готового рішення, максимально може пройти 4-3 місяці (раніше було 4). Але голова САС по клопотанню колегії може продовжити цей термін, як правило, до 5-6 місяців.
При розгляді "футбольних" справ, які моменти є найбільш складними?
- Кожен з конфліктів є в тій чи іншій мірі складним. Не можна назвати простим розгляд суперечки про розірвання контракту в односторонньому порядку або про невиконання фінансової частини контрактних зобов'язань з боку клубу. Хоча, напевно, найбільш складними будуть трансферні питання і питання виплати компенсацій.
Зокрема, що стосується останнього, тобто така умова як виплата компенсації за підготовку футболіста. Коли футболіст переходить з одного клубу в іншій до того, як йому виповниться 23 року, то окрім виплати трасферных сум передбачена виплата компенсації нового клубу старому за підготовку і навчання цього футболіста. Навіть якщо гравець переходить в статусі "вільного агента" в новий клуб, тобто, він самостійно вибирає місце роботи, при цьому майбутній працедавець повинен враховувати необхідність виплати колишньому клубу компенсації. Це досить складне питання, оскільки компенсація обчислюється виходячи з розміру заробітної плати, яку отримував футболіст в колишньому клубі помноженою на віковий коефіцієнт. А це, у свою чергу, викликає масу питань при розрахунку: офіційна або неофіційна зарплата, отримував він її дійсно або не отримував, скільки, коли... Ось такі аспекти необхідно заздалегідь погоджувати, щоб надалі не виникало утруднень.
Що потрібне для того, щоб стати спортивним юристом?
Коли я прийшов у футбол, у мене вже був великий (більше 8-ми років) досвід роботи у багатьох сферах - це і супровід господарської діяльності, і індивідуальні спори різного характеру в судах. З таким об'ємом умінь і знань я почував себе упевнено. А знання футбольних законів і правил я напрацьовував пізніше. До того ж вони постійно міняються, кожен сезон приймається новий регламент. І це теж величезний об'єм роботи, тому що треба знати яким чином регулювалося те або інше питання рік тому і як зараз, тому що спори виникають іноді і за колишній період. І усе це потрібно вивчати. Також треба знати які рішення приймалися Дисциплінарним комітетом, практику арбітражного суду в Лозанні і на які існуючі прецеденти можна посилатися.
Хоча не усе так страшно, як може здатися на перший погляд. Приміром, ті ж футбольні нормативи не такі вже і великі за об'ємом. Футбольний аналог Цивільного або Господарського кодексу складається з 20-30 листочків.
Тут потрібний комплекс загальних правових знань в сукупності з розумінням специфіки футбольних суперечок. Адже хоча сфера спорту і абсолютно відкрита, але чи зможете Ви кваліфіковано допомогти, не знаючи особливостей цієї сфери?
Розмовляла Наталія Шныржурналіст порталу ЮРЛИГА
