Сергій, як ви можете оцінити сьогоднішню діяльність Мінюсту відносно арбітражних керівників?
- Початок діяльності Міністерства юстиції України відносно проведення кваліфікації арбітражних керівників і привласнення ним кваліфікаційних рівнів у будь-якому випадку є позитивною тенденцією в цій сфері. На сьогодні Мінюстом прийнято ряд нормативних актів, які регулюють діяльність арбітражних керівників. В основному, згідно Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом". Першим пунктом держорган з питань банкрутства створює організаційні і економічні передумови, необхідні для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника. Далі він організовує систему підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації арбітражних керівників, встановлює вимоги для отримання свідоцтва на права здійснення діяльності арбітражного керівника, формує єдиний реєстр арбітражних керівників. Здійснює ведення цього реєстру.
Таким чином, ми бачимо, що основна діяльність Мінюсту спрямована на те, щоб упорядкувати організацію діяльності арбітражних керівників. Арбітражний керівник - ключова фігура в справі про банкрутство. Справи про банкрутство від інших судочинств відрізняються тим, що тут нарівні з судом ключову роль на себе бере арбітражний керівник. Ми розуміємо, що від нього багато в чому залежить як буде проведений аналіз стану справ у боржника, причин які до цього привели, яка мета буде поставлена і як буде проведена процедура.
Згідно із Законом, в першу чергу метою є відновлення платоспроможності боржника. Кредиторам треба, щоб кожен отримав те, на що він розраховує, а не підприємство було ліквідоване, вимкнене з реєстру. Таким чином, в справах про банкрутство ліквідація боржника це не мета, це вже наслідки і свідоцтво того, що нічого не можна зробити. Так от те, що можна зробити більшою мірою залежить від арбітражного керівника. Суд в цій категорії справ більшою мірою контролює дотримання арбітражним керівником і учасниками процесу встановлених законом процедур. Тому, звичайно ж, діяльність Міністерства в цьому питанні архіважлива. Оскільки від того, як вони підготують ці кадри, як здійснюватиметься їх атестація і кваліфікація, від цього багато в чому залежатиме подальша доля кожної порушеної справи про банкрутство в Україні.
На даний момент Міністерство юстиції України, схоже, дійсно взялося за рішення проблем, що накопичилися, в цій сфері. Наскільки стало відомо, нарешті відбулося засідання кваліфікаційної комісії арбітражних керівників, яка фактично не працювала належним чином з 2013г. (посудите самі - за рік комісія призначила всього біля 10 чоловік). На сьогоднішній же день, за даними Мінюсту, комісією вже розглянуто 60% заяв арбітражних керівників про привласнення рівня кваліфікації. І 42 людини отримали найвищий п'ятий рівень кваліфікації.
Наскільки це актуальне питання для судової практики?
- Актуальний. Він завжди актуальний. Міняється законодавство, а актуальність його не буде втрачена ніколи. Завжди до того фахівця, який є ключовою фігурою, увага буде максимальна, як з боку держави, учасників, так і з боку громадськості, преси. Зараз в суспільстві більше уваги до судів. Але не кожен розуміє, що в справі про банкрутство арбітражний керівник здійснює дуже багато заходів.
Після набуття чинності нового Закону про банкрутство, якісь позитиви суди побачили? Які питання вирішаться?
- З'явилася нова система підготовки і підвищення кваліфікації арбітражних керівників, з'явився реєстр, який веде Мінюст і з'явилася атестація. Не секрет що раніше арбітражний керівник, який мав свідоцтво, міг бути призначений на будь-яку справу. Формально у нього свідоцтво є. Але, ми ж розуміємо, що досвід роботи дуже важливий. Навіть у цьому плані привласнення рівня арбітражним керівникам полегшує роботу. Раніше ми могли міркувати більше в площині досвіду арбітражного керівника, скільки він років має свідоцтво, на яких підприємствах він вів процедури банкрутства. Але сам факт отримання свідоцтва 10 років тому ще не свідчить про високий рівень його кваліфікації. Так само не свідчить про це факт його призначення на те або інше підприємство. А як перевірити цей рівень? Може він погано справлявся зі своєю роботою? Треба переатестовувати арбітражних керівників, а суддю цього зробити не можуть.
Тому зараз на Мінюст і покладені дуже важливі функції: вони повинні постійно мониторить діяльність кожного арбітражного керівника; давати оцінку, як він впорався із завданнями у конкретній справі; підтвердив він свою кваліфікацію або втратив. Це однозначно полегшує роботу для суду. Є реєстр, автоматизована система. Навіть у разі, якщо вона якимсь чином не дає нам відповідь по кандидатурі, ми маємо доступ до реєстру і нам вже простіше. У реєстрі ми вже можемо дізнатися, які арбітражні керівники аттестованы в нашому окрузі, яка спеціалізація у кожного конкретного керівника по формах власності боржника (приватна, комунальна, державна), по видах економічної діяльності (торгівля, надання послуг, будівництво, авіа, агропромисловий комплекс і так далі), якій категорії складності справ він відповідає (від 1 до 5).
З цими даними суду легше вибрати відповідного арбітражного керівника.
В якості прикладу можу сказати, що до недавнього часу була серйозна проблема з визначенням автоматизованою системою кандидатів арбітражних керівників на призначення в справах про банкрутство держпідприємств, оскільки на цю категорію справ треба було призначати арбітражних керівників 5-ої категорії. Автоматична система частенько видавала відповідь про неможливість надання кандидатів за вказаними критеріями. Але справу треба розглядати у встановлені законом терміни. Тому доводилося брати ініціативу на себе, і призначати арбітражних керівників з реєстру.
Як впливає кваліфікація і досвід арбітражного керівника на процес банкрутства підприємства? Наведіть приклад?
- Питання кваліфікації арбітражного керівника дійсно є актуальним при розгляді справи про банкрутство в суді. Оскільки у кожному конкретному випадку банкрутства боржника суд і арбітражні керівники стикаються з різними сферами діяльності підприємства боржника. Одно справа, коли боржник до банкрутства займається, наприклад, торгівлею або наданням різного роду послуг і у нього на момент порушення справи про банкрутство не залишилося активів або залишився якийсь їх мінімум. В даному випадку процедура банкрутства не є дуже складною і не вимагає високої кваліфікації, оскільки в основному до такого боржника застосовується процедура ліквідації, майно розпродається, і отримані гроші розподіляються згідно черговості, виписаної Законом. Але навіть у такому разі арбітражний керівник повинен обов'язково проаналізувати фінансову діяльність підприємства, з'ясувати причини, які привели до банкрутства, проаналізувати наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства і доведення до банкрутства.
Здійснена інша справа, коли боржник, незважаючи на наявність значної кредиторської заборгованості, має багато активів. У такому разі логічним є перехід не відразу до процедури ліквідації, а, можливо, дати йому шанс санації. У цьому зацікавлені як усі кредитори, так і сам боржник. В даному випадку ведення процедури санації згідно з нормами закону, покладено на арбітражного керівника, він стає керівником санацією, і на нього покладаються обов'язки керівника санацією. Тобто фактично він стає керівником підприємства. Тому арбітражний керівник має бути компетентний в тій сфері, якою займається підприємство, - боржник, для досягнення позитивного результату процедури. Як показує практика, арбітражні керівники в основному мають або юридичну, або економічну освіту. Вони не завжди мають досвід або освіту у сфері діяльності того підприємства, на яке їх призначають, оскільки ця сфера досить часто буває вузькою. Відповідно для цього міністерству треба проводити кваліфікацію арбітражних керівників і привласнювати їм відповідні рівні. Такі дані мають велике значення для суду при визначенні кандидатури арбітражного керівника або коли має місце конкуренція кандидатур (коли їх декілька).
Чи можна говорити про те, що якщо банкрутством великих українських підприємств, де доля держави складає більше 50%, займатиметься досвідчений арбітражний керівник, від цього виграє державу?
- Природно, від цього виграє не лише держава, але і усі учасники процесу. Якщо процедуру банкрутства підприємства веде досвідчений кваліфікований арбітражний керівник, - це вигідно, звичайно, для держави і для усіх. Це і підтримка іміджу держави, оскільки процедура банкрутства підприємства спочатку розроблена на державному рівні і втілена в Законі про банкрутство і інші супутні нормативні акти. Якщо дивитися глобально, то український Закон про банкрутство на відміну від аналогічних законів ряду європейських країн з різною економікою в першу чергу націлений на відновлення платоспроможності, виходячи з першої частини назви закону, а не на його ліквідацію. Ведення відповідної процедури досвідченим, кваліфікованим фахівцем позитивно позначиться і на самій процедурі і на досягненні мети Закону про банкрутство. Зокрема, при відновленні платоспроможності підприємство продовжує свою госпдіяльність, продовжує платити податки і соцвыплаты для наповнення держбюджету країни. Також тут властива соціальна функція. Таке підприємство створює для держави робочі місця, що дуже важливо при сьогоднішній економічній ситуації в країні.
Відносно кваліфікації акценти в Законі розставлені правильно: досвідченіший керівник, як будь-який досвідчений менеджер у будь-якій іншій сфері, він ефективніше впорається в кризовій ситуації, має більше шансів вийти з кризової ситуації з позитивною динамікою, що і потрібно для усіх. Під час кризи головна мета вийти на підйом.
Багато що залежить від кваліфікаційної комісії. Звичайно, критика є завжди. Але, принаймні, на сьогодні цей процес рухається.
Виконана за останній час Мінюстом робота вже дає позитивний сигнал. Дуже важливе те, що в ситуації, що склалася, Мінюст оперативно відреагував і зробив те, що треба було.
Тому хочу підкреслити, що в цих непростих умовах вже є результат. Процес пішов. І це викликає довіру і до нового керівництва Мінюсту і в суддівській сфері, і, я упевнений, і в середовищі арбітражних керівників.
Виходячи з власного досвіду, і з того, з чим доводиться стикатися в роботі, дійсно за останні час проведена колосальна робота по організації діяльності арбітражних керівників. Я можу їм рекомендувати не припиняти роботу в цій сфері. Законодавство постійно розвивається, вносяться зміни, проводиться аналіз практики застосування норм закону по пошуку проблемних питань і шляхів їх рішення. Думаю, що Мінюсту варто детальніше підійти до питання розробки механізму залучення арбітражного керівника до відповідальності за зловживання своїми правами, оскільки механізм призначення арбітражного керівника виписаний і вже застосовується досить активно.
Що робити, коли арбітражний керівник не справляється або не хоче справлятися зі своїми обов'язками?
- Такі випадки теж бувають. Це теж повинно бути врегульовано не лише законодавчо. Необхідно, щоб кваліфікаційна комісія працювала в цьому напрямі належним чином і оперативно давала оцінку таким фактам.
Законодавством передбачено, що арбітражний керівник може відмовитися від участі в справі, коли його пропонує система, але більше 3-х відмов вистачає для того, щоб кваліфкомісія розглянула це питання, і, можливо, навіть позбавила його ліцензії.
У теж час факт відмови арбітражного керівника від участі в справі незабаром після його призначення не знайшов належного відображення у відповідних нормативних документах.
Вказаним фактам, думаю, якраз повинна давати оцінку кваліфікаційна комісія.
Які рекомендації ви можете запропонувати Мінюсту по удосконаленню законодавства у сфері регулювання діяльності арбітражних керівників?
- Необхідно, щоб Мінюст детальніше розробляв можливість оперативного впливу на арбітражних керівниках, якщо вони відмовляються від участі в справі, наприклад, унаслідок сильної завантаженості, а у більшості випадків із-за небажання займатися саме цією конкретною справою. Щоб вони розуміли відповідальність і невідворотність санкцій за це і, як мовиться, роботу на яку погодилися робили до кінця.
Також хочеться запропонувати детальніше врегулювати питання визначення господарськими судами коефіцієнта складності справи про банкрутство, на яке має бути призначений арбітражний керівник з відповідним рівнем кваліфікації. Тобто, щоб система вибрала арбітражного керівника, ми повинні, як я вже говорив раніше, визначити рівень складності справи, який визначається за даними боржника: форма власності боржника, види економічної діяльності, спеціалізація по окремих категоріях суб'єктів підприємницької діяльності. Щоб зрозуміти, який рівень кваліфікації арбітражного керівника нам потрібний, ми повинні розуміти, яка категорія складності справи. У теж час вказану категорію справи визначають суди у момент того, що бере заяви кредитора, що ініціює, до розгляду і у суду не завжди є повна інформація про боржника. Іноді ми стикаємося з тим, що вид діяльності який вказаний в статутних документах або у виписку з ЄДРПОУ, не завжди відповідає тим критеріям, які сьогодні розроблені в міністерстві. Ці технічні питання треба спільно допрацювати.
Читайте також: Як судді оцінюють регулювання діяльності арбітражних керівників?
