Павло Петрович, минулого року набула чинності нова редакція Закону про банкрутство. Зокрема, деякі з них торкалися діяльності арбітражних керівників. Як Ви оцінюєте ці зміни?
- На це питання складно відповісти однозначно. Річ у тому, що, з одного боку, позитивний вплив цього нормативного акту незаперечно. Наприклад, зараз здійснюється автоматичний розподіл арбітражних керівників в справах, що підвищило рівень відкритості судового процесу. З іншого боку, дуже часто виникають ситуації, коли в результаті цієї процедури обирається арбітражний керівник, місце проживання якого географічно віддалене від Києва. Навіть сьогодні дуже багато справ розподіляється на арбітражних керівниках, що проживають в Донецьку, Луганську. Із зрозумілих причин вони просто не можуть брати участь в цих справах. Мабуть, з урахуванням існуючих реалій потрібно удосконалити використовувану процедуру, щоб усунути подібні накладки. Що стосується змін в цілому, думаю, ми рухаємося в правильному напрямі.
Робота Кваліфікаційної комісії і, відповідно, привласнення кваліфікаційних класів арбітражних керівників довгий час були заблоковані. Чи виправдано те, що від діяльності цієї комісії залежить, є в судовому процесі арбітражний керівник або ж його немає? Іншими словами, чи не заважає Вам це працювати?
- Те, що комісія відновила роботу, - безумовно позитивний момент. На жаль, дуже часто доводиться стикатися з непрофесіоналізмом в діяльності арбітражних керівників. Думаю, що отримання кваліфікації мотивує арбітражних керівників удосконалюватися професійно, вчитися і значною мірою нівелює цю проблему. Сподіваюся, вони стануть серйозніше відноситися до призначення в справи. Останні адже теж по складності бувають різними. Таким чином, кваліфікаційний клас буде тим індикатором, який спростить для судді завдання вибору арбітражного керівника в конкретну справу. Скажімо, в дуже складній справі з великою кількістю кредиторів, між якими склалися непрості взаємини, звичайно ж, логічно оцінювати кандидатури арбітражних керівників саме по кваліфікації.
Якщо арбітражний керівник недобросовісний виконує свої обов'язки, суддя може якось вплинути на ситуацію?
- Представники сторін можуть подати відповідну скаргу, і якщо буде встановлено, що арбітражний керівник реалізує свої повноваження неналежно, то суддя може прийняти рішенні про його заміну. Це досить поширена практика.
Мінюст ініціював створення робочого гурту і розробку нових змін до Закону про банкрутство. Як Ви відноситеся до цього?
- Я вітаю подібну ініціативу, оскільки при усій моїй повазі до розробників цього закону є дуже багато проблем з тлумаченням його положень і він не завжди працює. Ці питання неодноразово обговорювалися на круглих столах. Періодично ми звертаємося до судів вищих інстанцій за роз'ясненням тих або інших положень Закону, проте сьогодні з багатьох питань немає єдиної погодженої точки зору. Я переконаний, що робоча група, яка займеться підготовкою нової редакції Закону, - вимога часу. При цьому до її складу обов'язково повинні входити практики: судді і арбітражні керівники, які безпосередньо займаються справами про банкрутство.
З досвіду Вашої судової практики, які зміни до Закону про банкрутство дозволять зняти існуючі проблеми?
- Нині при розгляді справ про банкрутство виникає досить велика кількість проблемних питань, що зумовлено обмеженістю законодавчого регулювання багатьох ситуацій, з якими стикаються як учасники судового процесу, так і суд. Законодавчого рішення, приміром, вимагає питання процесуального обмеження термінів ліквідаційної процедури. Річ у тому, що на практиці після закінчення обмеженого законодавством терміну ліквідаційної процедури складно визначитися з порядком дії суду і учасників провадження у справі, коли фактично ліквідаційна процедура не завершена і підстав для припинення провадження у справі немає, а правом продовжити процесуальний термін суд не наділений.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" не містить також положень відносно порядку підрахунку процесуальних термінів у разі заміни розпорядника майна, що управляє санацією або ліквідатора, апеляційного і касаційного оскарження процесуальних документів, а також положень відносно відновлення таких термінів.
Є складнощі і з визначенням джерел оплати послуг і відшкодування витрат арбітражних керівників відносно боржників, у яких відсутні активи, а також у разі коли кредитором, що ініціює, виступає державний орган або установа або коли комітет кредиторів боржника ігнорує вимоги законодавства і визначення суду відносно вирішення питання про встановлення джерел і розміру таких виплат.
Окрім цього, в судовій практиці виникають проблеми із застосуванням прямої норми законодавства про відміну усіх обтяжень майна боржника, відносно якого судом винесена постанова про визнання банкротом і відкритті ліквідаційної процедури.
Необхідно також вирішити питання про обов'язковість наявності ознак безперечності грошових вимог кредиторів при поводженні із заявою про порушення справи про банкрутство фізичного особи-підприємця за заявою останнього.
Ще один проблемний аспект - визначення процесуальних дій, які повинен зробити суд у разі, якщо продовжений термін процедури розпорядження майном боржника, який є граничним, закінчився, а підсумкове засідання суду не вдається провести у зв'язку з відсутністю відповідного рішення комітету кредиторів. Вимагає вивчення можливість самостійного рішення судом питання про визнання боржника банкротом або введення процедури санації за відсутності необхідних для цього доказів.
Вважаю, що законодавчому роз'ясненню підлягають випадки, коли суд має право покласти обов'язки ліквідатора банкрота, який ліквідовується власником, на главу ліквідаційної комісії (ліквідатора) боржника незалежно від наявності статусу арбітражного керівника.
Крім того, хочу відмітити, що останнім часом до господарських судів все частіше поступають позовні заяви, де в якості відповідачів вказані особи, відносно яких порушена справа про банкрутство, тоді як Законом про банкрутство порядок розгляду судом таких заяв чітко не регламентований.
Як Ви відноситеся до реалізації майна на електронних торгах?
- Це нововведення вселяє стриманий оптимізм. В першу чергу воно дозволить забезпечити відкритість торгів. У рамках колишнього законодавства це часом був закритий процес, і якщо арбітражні керівники з якої-небудь причини хотіли приховати продажі, то це можна було зробити, наприклад, розмістивши оголошення про торги у виданнях, які недоступні або нецікаві широкій публіці. Інтернет робить подібні маніпуляції неможливими, тепер інформація про торги буде доступною для усіх. Сподіваюся, і далі усе мінятиметься тільки в кращу сторону.
Що стосується інформаційного листа ВХСУ з приводу Закону про банкрутство, як Ви відноситеся до таких документів?
- Такі листи - дієвий інструмент в нашій повсякденній діяльності, вони дозволяють виробити єдину практику з того або іншого проблемного питання, а значить, підвищити ефективність судочинства. Відсутність єдиної практики при розгляді справ про банкрутство мені здається найбільшою проблемою сьогоднішньої судової системи, ми тільки починаємо приходити до розуміння необхідності погодженого застосування норм законодавства. У цьому ключі для суддівського корпусу України подібні інформаційні листи задають фокус поглибленого вивчення закону і формують вектор його застосування в сфері, відносно якої даються рекомендації ВХСУ.
Як Ви оцінюєте діяльність Мінюсту у сфері вдосконалення закону про банкрутство і регулювання діяльності інституту арбітражних керівників?
- Буду короткий: позитивні тенденції в наявності, але необхідно ще дуже багато працювати.
