- Алевтина Степанівна, Ваша фірма надає аудиторські послуги вже більше 20 років. Які зміни відбувалися упродовж цього часу і яка ситуація на ринку зараз?
- Коли наша Аудиторська компанія "Сторно" (м. Київ) починала свою роботу, само поняття аудиту і аудиторських перевірок було чимось новим, незвичним для наших співгромадян. Тоді - на початку 90-х - багато бухгалтера і директора підприємств насилу звикали до нової економічної моделі, оскільки до цього вони працювали в умовах планової економіки. Крім того, йшла масова приватизація підприємств, і чи не основним нашим завданням була допомога тодішнім бухгалтерам з оцінкою компаній і активів, підготовка документації, обчислення вартості кожної акції або долі. У той час не було як таких стандартів аудитів, нормативної бази. За основу бралися документи і регламенти, вживані в західних країнах, але відразу стало ясно, що вони потребують доповнень і адаптації.
Річ у тому, що нормативи розроблялися для сталої економічної моделі вільного ринку, з чітко прописаними і зрозумілими правилами гри. І ці перевірені часом вимоги і рекомендації опинялися в українських реаліях непридатними - західна теорія від вітчизняної практики дуже відрізнялася. Ця проблема залишилася і після впровадження національних стандартів аудиту : частенько положення документів не співпадали з тим, що відбувалося на практиці. Частково ця проблема збереглася і до цього дня.
- Саме недосконалість "нормативки" - основна нинішня складність роботи українських аудиторів?
- Це тільки одна з граней проблеми. Я б звернула увагу на інший важливий чинник: у різних держорганів і відомств різні принципи і правила ведення обліку. І якщо вести облік згідно з МСФО або національними стандартами бухобліку, то отриманий результат не влаштує податкову. У них інші принципи, і вони вимагають вести інший облік. Тому на підприємстві часто ведеться декілька учетов: для податкової, по МСФО і так далі. А має бути тільки один, який відповідає усім вимогам усіх контролюючих органів і який, власне, і повинен підтверджувати аудитор. Але в нинішній ситуації нам доводиться брати до уваги усі звіти і зіставляти їх.
Крім того, сучасний ринок аудиторських послуг дуже зарегульований, неабияку частину часу аудиторам доводиться витрачати на оформлення документів - як при отриманні сертифікатів і дозволів, так і при складанні звітів про проведення перевірок.
|
Алевтина Маленко |
- Можете розповісти детальніше про цю зарегульованість?
- Минулого року змінилися правила отримання сертифікатів аудитора. Якщо раніше ми підтверджували свою кваліфікацію разів в декілька років, то тепер чи не щороку доводиться переоформляти документи. Наприклад, Аудиторська палата України регулярно проводить тренінги і семінари, відвідування яких обов'язкове. Тому аудитори втрачають не лише час і гроші, але і витримку, нерви при здачі чергових тестів. Інший приклад: окрім АПУ, "навчанням" аудиторів зайнялися ще два відомства - Госкомфинуслуг і НКЦБФР. Вони також минулого року провели обов'язкові курси підвищення кваліфікації. Зрозуміло, зовсім не безкоштовні. І, на жаль, малоефективні. Зібрані з усієї України аудитори - а в групах було по 120-150 чоловік - декілька днів слухали давно відомі речі. І це підносили як "підвищення кваліфікації"!
Далі - ще цікавіше. Кожен аудитор фігурує в декількох списках, складених АПУ, Госкомфинуслуг і НКЦБФР - залежно від того, перевірки яких підприємств він проводить. Ці списки періодично переглядаються - як правило, раз в два-три роки. Але зміни відомства вносять не одночасно, а як бог на душу покладе". Тобто, НКЦБФР може переглядати списки в 2012, АПУ - в 2013, Госкомфинуслуг - в 2014-му, і так далі. Зміни в одному реєстрі аудиторів неминуче спричиняють за собою зміни в інших. Тому після кожної зміни аудиторові доводиться знову і знову підтверджувати свої сертифікати, що призводить до витрати грошей і часу. По суті, створений безперебійний механізм нескінченного навчання і "підвищення кваліфікації" аудиторів.
- Але ж має бути якесь пояснення такій громіздкій і безглуздій системі?
- Представники держави посилаються на необхідність підвищувати якість аудиторських послуг - мовляв, зараз воно дуже низьке. Не виключено, що якість знизилася із-за появи на ринку невеликих фірм і окремих аудиторів, що тільки що закінчили внз. Проте прослухати курс і отримати диплом - зовсім не означає стать аудитором. Щоб зрозуміти усі тонкощі нашої справи, треба працювати не один рік. А зараз деякі фірми депмингуют, прагнучи притягнути якомога більше клієнтів. Ситуація неприємна, але боротися з нею прийняттям постанов і вимог, обов'язковими семінарами і тренінгами - безглуздо. Спроби обмежити ринок штучно, наказом згори, приречені на провал. Західний досвід показує, що мінімальне втручання держави, в першу чергу, розробка і прийняття ясних і зрозумілих правил гри, ліквідація двозначностей і неузгоджень, набагато краще впливає на ринок, чим спроби грубою силою розчистити його від дрібних компаній.
- Як в такій системі, при мінімальному втручанні держави, контролювати якість послуг?
- Дуже просто - якщо клієнт не задоволений якістю роботи аудитора, він звернеться до іншого. І фахівець, працюючий погано, скоро залишиться без клієнтів. А нинішня система контролю якості - коли аудитор в час і після перевірки повинен складати десятки звітів, будувати графіки, таблиці і так далі - громіздка і безглузда. По суті, фахівець вимушений витрачати на підготовку супутньої документації чи не стільки ж часу, скільки і на саму перевірку! При цьому, як саме така кількість паперів впливає на якість послуг - незрозуміло. Перевіряючі з АПУ, з урахуванням недосконалості нормативних документів, у більшості випадків самі не можуть досконально розібратися в підсумках перевірки, оцінити масштаб і складність завдання. Але вони завжди можуть, користуючись величезною кількістю таблиць і звітів, знайти якісь формальні порушення. А далі - справа техніки, знайдені порушення дають перевіряючому підстави оштрафувати аудитора. Чи не штрафувати.
- чи Є вихід з цієї ситуації?
- Звичайно, і він лежить на поверхні. По-перше, варто відмовитися від жорсткого регулювання ринку аудиторських послуг - така кількість нормативних документів і звітів не потрібна і тільки шкодить роботі. По-друге, треба привести законодавство в порядок - усунути протиріччя і двозначності, щоб бухгалтера і аудитори могли спокійно вести один облік, не витрачаючи часу на складання різних звітів для різних відомств. По-третє, відмовитися від численних тренінгів і семінарів, організувавши навчання в єдині курси підвищення кваліфікації. Адже аудитори при отриманні сертифікатів все одно зобов'язані підтверджувати свою кваліфікацію. По-четверте, спростити документообіг аудиторських фірм, щоб фахівці не витрачали час на складання додаткових звітів. Таким чином, буде створено нормальне середовище для розвитку ринку аудиторських послуг, підвищиться оперативність і якість роботи. І, що найважливіше, зникне безумний неструктурований тиск з боку держорганів, які, користуючись величезною кількістю регламентуючих документів і звітів, успішно створюють перешкоди і без цього нелегкій роботі аудиторів.
