"Немає закону, який був би усім до душі"
Катон Старший
З 8 серпня 2013 року набув чинності Закон України "Про утилізацію транспортних засобів" № 421 - VII (далі - Закон № 421), а з 1 вересня - Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів" № 422 - VII (далі - Закон № 422), прийняті 4 липня 2013 року.
Коротко про новації. Закон № 421 спрямований на створення в Україні правових, організаційних і економічних основ діяльності, пов'язаної з утилізацією транспортних засобів на території України, з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони зовнішнього довкілля, життя і здоров'я громадян. Новий податок за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, у свою чергу, повинен забезпечити фінансове питання утилізації шляхом розширення бази оподаткування екологічного податку за рахунок його стягування за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів. При цьому прогнози авторів цих законодавчих новацій були більш ніж оптимістичними: введення податку вже в перший рік забезпечить прямі додаткові надходження до Державного бюджету України в об'ємі 2,2 млрд. грн., збільшаться бюджетні надходження від інших податків і зборів за рахунок 25 % росту на внутрішнє виробництво транспортних засобів, об'єми імпорту транспортних засобів скоротяться не більше ніж на 3 %.
Платниками податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів є особи, які :
- ввозять на митну територію України транспортні засоби і кузови до них в митному режимі імпорту;
- здійснюють виробництво (виготовлення) транспортних засобів на митній території України для їх продажу на внутрішньому ринку України;
- придбавають транспортні засоби у осіб, що не є платниками цього податку (повний перелік останніх вказаний в п. 240.6 ст. 240 НК України).
Базова ставка податку на легковий автомобіль складає 5500 грн., а на вантажній - 11000 грн. Розмір податку на один автомобіль обчислюється шляхом множення базової ставки на коефіцієнт, який залежить від того, нова або колишня машина у вживанні, а також від об'єму двигуна (якщо машина легкова) або від повної маси (якщо - вантажна).
Окремо слід зазначити, що не є платниками нового податку українські автовиробники, що узяли на себе зобов'язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів згідно Закону № 421. Вже зараз в реєстр компаній, які відкрили у себе пункти прийому і розбирання для утилізації машин і, відповідно, звільнені від сплати податку за утилізацію, увійшли ЗАЗ, "Богдан" і "Еталон" (автобуси БАЗ). Проте, як заявили в прес-службі Мінекології, для включення в реєстр досить документів, що підтверджують такий намір, що не може не викликати побоювань відносно реального виконання автовиробниками подібних обіцянок. На даний момент ідея спорудження центрів по утилізації знятих з експлуатації автомобілів, а також створення достатньої кількості пунктів по збору (включаючи розбирання, сортування і зберігання) таких автомобілів по усій Україні, куди зможе звернутися будь-яка людина, існує тільки в теорії.
За і проти. Як і у більшості випадків, новації викликали як позитивні відгуки, так і різку критику з боку населення і вітчизняних експертів, а також міжнародних експертів, включаючи представників ЄС в Україні. Наприклад, Всеукраїнська асоціація автомобільних імпортерів і дилерів ще на етапі ухвалення законів висловлювала думку, що запропонований варіант податку вимагає перегляду, оскільки його розмір ніяк не пов'язаний з фактичним розміром необхідних для утилізації витрат, а встановлення різниці в коефіцієнтах залежно від об'єму двигуна є необгрунтованим.
Екологічний податок за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, як фінансова основа для створення подібної системи, ні за яких обставин не повинен використовуватися як інструмент захисту вітчизняного автовиробника |
На нашу думку, з одного боку, подібна ініціатива дійсно носить позитивний характер, оскільки необхідність створення в Україні системи збору, видалення, знешкодження і утилізації непридатних для використання транспортних засобів для зменшення їх негативної дії на довкілля не викликає сумнівів. Проте екологічний податок за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, як фінансова основа для створення подібної системи, ні за яких обставин не повинен використовуватися як інструмент захисту вітчизняного автовиробника. Подібний підхід суперечить самій суті екологічного податку, а також міжнародним зобов'язанням України у рамках світової організації Торгівлі.
З іншого боку, ми повністю підтримуємо позицію, що податок за утилізацію, в першу чергу, приведе до підвищення цін на автомобілі за рахунок його включення платниками податків у вартість автомобіля для кінцевого споживача, т. е. знову ляже на плечі покупця. На жаль, суспільство отримало черговий закон, що не передбачає якої-небудь системної і ефективної програми по створенню мережі підприємств утилізацій, проте що передбачає обов'язок по сплаті нового податку. При цьому залишається відкритим питання, куди будуть витрачені ці гроші, оскільки якої-небудь зрозумілої програми їх використання доки немає.
Як показали перші місяці практики застосування нових норм, великі надії не виправдалися. Підняття цін на автомобілі викликало спад продажу іномарок, внаслідок чого передбачається істотне зменшення їх імпорту. Що стосується прогнозів відносно росту продажів вітчизняних автомобілів, то згідно з даними державної служби статистики виготовлення автомобілів з січня по липень місяць 2013 року скоротилося на 50 % - до 21,6 тисяч штук. У липні 2013 року, коли були підписані аналізовані закони, виробництво скоротилося на 24,7 %, в порівнянні з липнем 2012 року. Чи змінитися подібна тенденція в майбутньому у бік росту, покаже тільки час.
При цьому гроші утилізацій вже поступають і поступатимуть надалі. Як повідомили в прес-службі Головного управління Міністерства прибутків і зборів в Києві, імпортери і власники автомобілів, які живуть і працюють в Києві, з початку вересня сплатили до бюджету 4,5 млн. гривен податку за утилізацію автомобілів. Відкритим залишається питання, чи будуть вони використані за призначенням - на створення ефективно діючої системи по утилізації старих автомобілів?
|
Юлія Божко |
Введення податку на утилізацію може негативно вплинути на економічні стосунки з Європейським Союзом. Представники ЄС в Україні неодноразово заявляли про необхідність відміни податку на утилізацію, оскільки цей Закон є ще одним відчутним ударом по експортерах транспортних засобів з Євросоюзу, яким вже був нанесений збиток необгрунтованим підвищенням ввізних мит на автомобілі у березні. Крім того, норми Закону суперечать зобов'язанням України у рамках світової організації Торгівлі. На думку Європейського Союзу, українському законодавству дійсно потрібні норми, спрямовані на охорону довкілля, включаючи ті, які торкаються транспортних засобів, знятих з експлуатації. Проте при їх розробці і прийнятті необхідно уникати неправомірної дискримінації між автомобілями, що імпортуються і вітчизняними, а також враховувати співмірність податку, що вводиться, фактичним витратам на утилізацію.
Хороші закони потрібно шанувати, погані - відміняти або змінювати. На даний момент у Верховній Раді України зареєстрований законопроект № 3139-1 "Про визнання що втратило силу Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів і вдосконалення деяких податкових норм"спрямований на скасування податку за утилізацію транспортних засобів. Як вказують його автори, відміна податку дозволить забезпечити дотримання Україною Генеральної угоди по тарифах і торгівлі світової організації Торгівліуникнувши тим самим ускладнень в міжнародних відносинах, усунути очевидні корупційні риски, а також захистити права споживачів і економічну конкуренцію в Україні.
Як ми вже відмічали раніше, в існуючій редакції податок за утилізацію дійсно припускає "особливі" умови для вітчизняних автовиробників - звільнення від сплати податку у разі, якщо вони узяли на себе зобов'язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів. У випадку із зарубіжними автовиробниками подібна пільга не передбачена, що суперечить пункту 1 статті III Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1947 року. Останнім, зокрема, передбачено, що внутрішні податки не повинні застосовуватися до імпортованих або вітчизняних товарів так, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва. Враховуючи курс України на євроінтеграцію, подібні дії законодавця як мінімум викликають здивування.
ВИСНОВОК:
На закінчення. На нашу думку, введення будь-яких податків з метою забезпечити захист вітчизняного виробника і зробити його конкурентним за рахунок дискримінації між товарами, що імпортуються і вітчизняними, є абсолютно неприпустимим. У випадку з податком за утилізацію законодавцем штучно, з використанням неринкових способів, створюються умови для збільшення вартості іноземних автомобілів в Україні. Необхідно реалізовувати ідею створення в Україні ефективної системи утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів не за рахунок введення податку, який громадянам і підприємствам фактично доведеться платити з власної кишені, а ринковими методами - шляхом самоокуповування подібних підприємств по утилізації, за умови планомірної підтримки цієї галузі з боку держави.
Юлія Божко
адвокат, партнер юридичній компанії "Закон Перемоги"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
