Ім'ям України : ВАСУ передумав відносно законної ціни закордонного паспорта

17 вересня Вищий адміністративний суд виніс визначення у справі № До/800/14187/13 (№ До/800/12944/13) про оплату послуги з оформлення і видачі закордонного паспорта, яким була повністю задоволена касаційна скарга Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (далі - УГМС в Запорізькій області) і визнана обов'язковість оплати вартості державної послуги і вартості бланка паспорта.

Позивач посилався на неправомірність вимоги УГМС в Запорізькій області про сплату додаткових сум за оформлення паспорти, які не передбачені Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання і вилученнязатвердженими постановою Кабміну від 31 березня 1995 року № 231 (далі - Правила). Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 19 лютого 2013 року відмінив рішення суду першої інстанції і частково задовольнив позов. Суд дійшов висновку про безпідставності відмови позивачеві у видачі закордонного паспорта у зв'язку з несплатою вартості бланка паспорта і послуг за оформлення і видачу закордонного паспорта і зобов'язав УГМС в Запорізькій області вирішити питання оформлення і видачі закордонного паспорта позивачеві.

ВАСУ, дослідивши матеріали справи, вказав, що суд апеляційної інстанції зробив суперечливі висновки відносно плати послуг за видачу закордонного паспорта. По-перше, задовольняючи скаргу позивача, апеляція виходила з того, що порядок видачі і оформлення паспортів визначений Законом "Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України" (далі - Закон) і Правилами, а тому відповідач неправомірний відмовив позивачеві в оформленні закордонного паспорта на підставі ненадання платіжних документівне передбачених цим Законом і Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ і Державної міграційної служби платних послугзатвердженою постановою Кабміну від 26 жовтня 2011 року № 1098 (далі - Порядок). По-друге, аналізуючи норми Порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що при оформленні і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон повинна здійснюватися оплата вартості бланка паспорта.

Колегія суддів ВАСУ також вказала, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов'язку сплатити послугу за оформлення і видачу закордонного паспорта, яка передбачена постановою Кабміну від 4 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ і Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання", на підставі відсутності письмової заяви про надання такої послуги, є помилковимоскільки не грунтується на вимогах пункту 2 Порядки, згідно з якими такою заявою є саме заява позивача про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордонз яким він звернувся до СГИРФЛ Шевченківського районного відділу Запорізького ГУ ГУ МВС України в Запорізькій області.

Це рішення викликає інтерес, оскільки 5 червня ВАСУ було прийнято протилежну по суті постанову в справі № До/800/10107/13що зобов'язало УГМСУ в Запорізькій області оформити і видати позивачеві закордонний паспорт і що визнало неправомірність стягування додаткових платежів (тобто, окрім держмита) за послуги з оформлення такого документу (детальніше - в матеріалі ЮРЛИГИ "Ім'ям України : ціна закордонного паспорта і традиційний дайджест судових вістей"). Так, ВАСУ погодився з виводами Дніпропетровського апеляційного суду і вказав, що порядок оформлення і видачі паспортів, визначений Законом "Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України" і Правилами оформления і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання і вилученняа тому відповідач (СГИРФЛ Орджоникидзевского РО Запорізького ГУ ГУ МВС України) не мав права вимагати від нього представлення інших, не передбачених цим Законом і Правилами, документів і платежів. Також ВАСУ вказав, що згідно з положеннями Порядку, на який послався відповідач в якості обгрунтування спірного рішення, такі послуги можуть надаватися особі тільки за його письмовою заявою, тобто за наявності у нього бажання їх отриматиі не мають обов'язкового характеру.

Роман Задорожнийгенеральний директор Універсальної фінансово-правової аутсорсинговой компанії "Вікторія", відмітив, що принциповою відмінністю цих двох рішень є те, що постанова ВАСУ від 5 червня була прийнята в порядку письмового виробництва, - тобто, згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 і ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства- без виклику осіб, що беруть участь в справі, і з проведенням судового засідання на основі наявних матеріалів.

"Враховуючи вищезгадану обставину, можна було б вважати, що внаслідок письмового виробництва при розгляді справи ВАСУ не в достатній мірі перевірив правильність застосування Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права і правової оцінки обставин в справі", - пояснив він.

Також Р. Задорожний вказав, що не можна погодитися з позицією ВАСУ в справі № До/800/10107/13 (постанова від 5 червня) відносно необов'язкового характеру адміністративних послуг з оформлення і видачі закордонного паспорта, оскільки вони можуть надаватися особі тільки за письмовою заявою особи, тобто за наявності у нього бажання їх отримати. Юрист вважає, що факт звернення зацікавленої особи в ГМСУ із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України відповідно до пункту 2 Порядки сам по собі підтверджує бажання отримати цю адміністративну послугу.

"Як наслідок викладеного, - треба чекати наступний розвиток і розв'язку в справі № 0870/6614/12, тобто звернення Державної міграційної служби України до Верховного суду України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАСУ із заявою про перегляд судового рішення ВАСУ від 05.06.2013 р. № До/800/10107/13 у зв'язку з неоднаковим застосуванням касаційною інстанцією одних і тих же норм матеріального права, що спричинило прийняття різних за змістом судових рішень в подібних правовідносинах.

Таким чином, в спорі про стягування двох плат за послуги з оформлення закордонного паспорта буде поставлена точка. Відмова Державної міграційної служби в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон буде фактично визнана правомірною у разі відсутності плати за адміністративні послуги - "оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон" у розмірі 87 гривен 15 копійок"- зробив висновок Р. Задорожний.

Тетяна Матяшюрист практики судових суперечок і медиации АТ "Юскутум"також висловила надію на Верховний суд відносно остаточного рішення в спірних правовідносинах. Оскільки вона вважає, що постанова ВАСУ від 05.06.2013 у справі № До/800/10107/13 є хоч і недостатньо обгрунтованим, але законним.

"Ця справа порушує не лише проблему визначення розміру плати за видачу закордонних паспортів, а встановлення нормативно-правовими актами подвійної плати за певні послуги державних органів шляхом зобов'язання сплати державного мита і плати за адміністративні послуги. Питання полягає в тому, чи правомірно зобов'язувати громадян України одночасно сплачувати державне мито і плату за адміністративні послуги, якщо в певних випадках це одно і те ж поняття"- пояснила юрист.

Вона відмітила, що відповідно до ст. 1 Декрету Кабміну "Про державне мито" (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні і юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій і видачу документів, що мають юридичне значенняуповноваженими на те органами. "Адміністративні послуги були "винайдені" для полегшення стягнення з населення України засобів, які не були включені в поняття державного мита, і розмір яких можна було б регулювати часто і за спрощеною процедурою"- вважає Т. Матяш.

Вона згодна з позицією ВАСУ відносно того, що тільки Кабмін може визначити порядок і розмір оплати засобів за видачу закордонного паспорта, що і було зроблено постановою Кабміну від 31 березня 1995 року № 231, де в пункті 9 чітко визначено, що за видачу або продовження терміну дії паспорта стягується державне мито (консульський збір). Ніяких інших оплат постановою не передбачено. Декретом (п. би ч. 6 ст. 3) передбачена сплата державного мита у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян. "Саме тому включення в постанову №1098 окремої плати за видачу закордонного паспорта, в якості плати за адміністративні послуги, є неправомірним і призводить до подвійної оплати"- резюмувала Т. Матяш.

Проаналізувавши обидва рішення ВАСУ, Юрій Бабенкоадвокат, начальник юридичного відділу Адвокатській компанії "Кравец і партнери"nbsp;відмітив: "Фактично 17 вересня судом було вирішено, що вимоги Державної міграційної служби України по сплаті послуг з оформлення і видачі паспорта і оплати вартості його бланка є законними і у разі їх невиконання міграційна служба може відмовити у видачі закордонного паспорта. Проте постановою ВАСУ від 5 червня у справі № До/800/10107/13 суд дійшов протилежного висновку про те, що чинним законодавством не передбачений обов'язок заявника оплачувати ці платежі, тому відмова у видачі закордонного паспорта є незаконною".

Він вважає, що проблеми з формуванням єдиної позиції у цій справі обумовлені, передусім, різними виводами суду по поширенню підзаконних правових актів на ці правовідносини і імперативності їх застосування. Адвокат пояснив, що Закон, Декрет і Правила передбачають необхідність оплати тільки одного платежу - послуг з видачі закордонного паспорта. Відносно необхідності оплати цього платежу сумнівів не виникає. Він також звернув увагу на позицію ВАСУ в справі № До/800/14187/13 (№ До/800/12944/13) відносно того, що заявою про отримання платних послуг, передбачених постановою № 1098, являється саме заява про оформлення і видачу закордонного паспорта, а не окрема заява. "Чи повинно це бути окрема заява або ні - законодавство не визначає, тому можна тлумачити по-різному.
Проте при цьому необхідно враховувати, що Закон має вищу юридичну силу, чим постанова Кабміну, а їм передбачено, що Кабмін повинен визначити правила оформлення і видачі паспортів. Такі правила затверджені постановою Кабміну, і важливо, що вони передбачають необхідність оплати тільки одного платежу. Кабмін може приймати інші постанови, проте чи можуть вони доповнювати Правила, затверджені у виконання статті 7 Закону № 3857, - XII? На мою думку - ні, оскільки це суперечитиме справжньому Закону"- пояснив Ю. Бабенко.

Також він відмітив, що в останній справі ВАСУ не надав оцінку тим обставинам, на які звернув увагу суд в червневій постанові. Задовольняючи позов суд відмітив, що особа, яка звертається за оформленням паспорта, зобов'язана відповідно до пункту 10 Правив сплатити держмито за оформлення і видачу закордонного паспорта у розмірі 170 грн. і, оплачуючи послугу відповідача "оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон" у розмірі 87 грн. 15 коп., таким чином оплачує вартість одних і тих же його дій (послуг) удруге.

"Така позиція представляється прамулуватою, проте, як виявилось, не є однозначною для ВАСУ. Це обумовлено поширеною проблемою - можливістю по-різному тлумачити терміни, вживані в актах законодавства"- вважає адвокат.

Крім того, в обох судових справах представники Державної міграційної служби України не надали суду ніяких доказів вартості бланка паспорта, посилаючись на те, що це є конфіденційною інформацією. Проте на недоведеність цієї вартості звернув увагу суд лише в справі № До/800/10107/13, відмітивши при цьому, що відповідачем не доведена також і правомірність своїх вимог по сплаті послуги, яка передбачає видачу бланка. Пунктом 4 постанови Кабміну № 1098 визначено, що у разі надання послуги з видачі бланка, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. "Чи означає це, що вартість бланка вже включена в держмито за оформлення і видачу паспорта? З приведеного вище виходить, що має бути включена, проте ВАСУ із цього приводу різні позиції", - відмічає юрист.

"Цікаво, що вирішуючи справу № До/800/10107/13, ВАСУ відмітив, що постанова Кабміну № 1098, на яке послався відповідач, не регулює правовідношення у сфері оформлення і видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Досить спірне питання, оскільки плата за оформлення і видачу паспорта цією постановою передбачена. Тому, роблячи такий висновок, напевно, суд виходив з того, що це питання не повинне регулюватися постановою Кабміну № 1098, оскільки для цього вже є затверджені Правила (постанова Кабміну № 231). Різні виводи суду з питання поширення на виниклі правовідносини вказаної постанови обумовлені, знову ж таки, недосконалістю законодавства, зокрема - визначенням чіткої сфери дії в підзаконних нормативно-правових актах"- пояснив Ю. Бабенко. Він вважає, що до того часу, поки зміст нормативно-правових актів даватиме можливість різного тлумачення цих же правових актів, висока вірогідність винесення протилежних судових ухвал у аналогічних справах.

"Як вказано в рішенні Конституційного суду від 29 червня 2010 року, принцип правової визначеності можливий лише там, де існує передбачуваність застосування правових норм. Проте на практиці суди не приділяють належної уваги тій обставині, що різнодумство в судовій практиці, прийняття судами нетотожних рішень при аналогічних обставинах підриває конституційний принцип рівності, як ідею правової визначеності"- зробив висновок Ю. Бабенко.