Серед питань, учасників транспортно-логістичного ринку, що хвилюють на сьогодні, - оформлення транспортної документації, робота з небезпечними вантажами і деякі нюанси судових тяжб.
Кожен з учасників транспортного бізнесу переслідує цілком обгрунтовані корисливі цілі: якщо для замовника головне - заощадити на перевезенні, але в той же час отримати якісні послуги, то для виконавця (перевізника, експедитора) завданнями номер один являються мінімізація собівартості послуг, а також надання їх на належному рівні.
Як відомо, на даний момент, виходячи з положень ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає діяльність у сфері транспорту, що стосується надання послуг перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, а також надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.
Біля 20 % вантажів в нашій країні перевозиться автомобільним транспортом (третій показник після залізниці і трубопровідного транспорту).
Останнім часом "законодавча лихоманка" охопила і транспортну сферу: оновлені правила дорожнього рухурозширені повноваження Укртрансинспекции, узятий курс на посилення габаритно-вантажного контролю, впровадження тахографів, не за горами збільшення штрафів за порушення правил дорожнього руху, платні дороги, а також нова редакція ЗУ "Про автомобільний транспорт", прийняття ЗУ "Про перевезення на таксі".
Як прийнято в нашій країні, громадськість активно бере участь в обговоренні законодавчих нововведень, проте прийняті нормативно-правові акти все одно стають повною несподіванкою для самої ж громадськості.
Проте, незважаючи на це, для транспортників залишаються актуальними проблеми оформлення первинних документів, проходження всіляких дозвільних процедур (при отриманні ліцензій на перевезення пасажирів, багажу, небезпечних вантажів), а також питання відповідальності за ушкодження і втрату товарів, що перевозяться.
Насамперед ТТН...
Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає первинний документ як документ, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує її виконання. Також у вказаному Законі передбачені обов'язкові реквізити первинного документу : назва документу (форма), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складений документ, зміст і об'єм господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка бере участь в здійсненні господарської операції. Такі ж обов'язкові реквізити дублюються і в п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Згідно із Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документамискладеними на мові міжнародного спілкування залежно від вибраного виду транспорту або на державній мові, якщо вантаж перевозиться по Україні.
До таких документів відносяться:
- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill)
- міжнародна автомобільна накладна (CMR)
- накладна СМГС
- коносамент (Bill of Lading)
- накладна ЦИМ (CIM)
- вантажна відомість (Cargo Manifest)
- інші документи, визначені законами України.
У відповідність з положеннями Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізних документів (транспортної накладної, коносамента і т. д).
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 рік) передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документпризначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку по шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.
ТТН оформляється в чотирьох екземплярах вантажовідправником: один залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм вантажоодержувачеві, третій і четвертий, засвідчений підписом вантажоодержувача (у разі потреби і друком або штампом), передається перевізникові.
Особливо вимогливі замовники від перевізників просять, щоб при прийнятті вантажу водії проставляли на ТТН друк своєї транспортної компанії або експедиторської компанії. Із цього приводу слід зазначити, що чинним законодавством такому обов'язку для водія (експедитора) не передбаченодо того ж навіть на операційному рівні забезпечити кожного водія транспортного засобу відповідним друком досить скрутно.
З 2006 року в Україні форма ТТН перестала бути документом строгої звітності, тобто з цієї миті транспортники отримали можливість самостійно визначати зміст ТТН.
Відповідно до п. 2.7 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.
Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити або реквізити типових або спеціалізованих форм.
Держкомстат України неодноразово відмічав, що для віддзеркалення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так і інші первинні документи, фіксувальні факти здійснення цих операцій (лист Держкомстату № 14/1-2-25/102 від 05.12.2005), а також що документування господарських операцій може здійснюватися як на бланках типових і спеціалізованих форм, так і з використанням виготовлених самостійно бланків первинних документів, за умови вказівки в них обов'язкових реквізитів (лист Держкомстату № 14/2-25/89 від 27.11.2006).
Проте, які б реквізити транспортні організації не включали у свою форму ТТН, обов'язкові реквізити, передбачені законодавством для первинного документу, ніхто не відміняв.
Проблематика відносно можливості оформлення первинних документів з допомогою факсиміле (відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, або іншого аналога власноручного підпису) періодично обговорюється серед бухгалтерів і юристів.
Слід пам'ятати, що, хоча і немає прямої заборони в законодавстві на використання факсиміле в первинній документації, проте в цьому питанні позиція податкових органів однозначна: застосування факсиміле при оформленні первинних документів не допускається (наказ ДПС України від 22.11.2012 року № 1047 "Про затвердження узагальнювальної податкової консультації з питань застосування факсиміле при складанні первинних документів, документів бухгалтерської і податкової звітності"). Тому з більшою часткою ймовірності про конституційний принцип "що не заборонене, то дозволено" доведеться розповідати в суді.
Крізь перешкоди і труднощі до перевезення небезпечних вантажів
Багато учасників транспортно-логістичного ринку навіть не замислюються про те, наскільки багато вантажів можуть виявитися "небезпечними" в розумінні законодавства, і які правові наслідки, що далеко йдуть, це може спричинити. При згадці "небезпечного вантажу" зазвичай спадають на думку вибухівка або радіоактивні відходи, проте на практиці такий статус можуть мати навіть нешкідливі, на перший погляд, побутові і промислові вироби, що містять певні речовини.
На даний момент критерії небезпеки вантажів є єдиними для внутрішніх і міжнародних перевезень, і визначені в Європейській угоді про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року відомішому як ADR.
Кожен небезпечний вантаж відноситися до одного з класів небезпеки і має чотиризначний код Організації Об'єднаних Націй (UN). Режим поводження з вантажем, включаючи вимоги до упаковки, маркіровки, супровідних документів, транспортного засобу, маршруту та ін., визначається залежно від коду, класу і кількості вантажу. Правильне визначення такого режиму вимагає участі спеціально навченого персоналу.
Перевезення небезпечних вантажів - це не лише ліцензійний вид діяльності. Транспортно-логістичні послуги, пов'язані з небезпечними вантажами, являють собою окремий світ, в якому кожен крок кожного учасника процесу строго регламентований.
Для виходу на ринок послуг, пов'язаних з ADR- вантажами, транспортній компанії необхідно дотримати цілий ряд умов, зокрема:
- провести спеціальне навчання персоналу - уповноваженого по перевезенню небезпечних вантажів, водіїв, інших співробітників, задіяних в транспортному процесі, з отриманням відповідних ДОПНВ-свідчень (сертифікатів);
- забезпечити наявність спеціально обладнаних для перевезення певних видів небезпечних вантажів транспортних засобів, обладнаних у тому числі тахографами, і отримати свідчення про допуск до перевезення такими транспортними засобами в підрозділах ДАІ МВС;
- організувати в передбачених законодавством випадках узгодження дорожніх маршрутів в ДАІ;
- забезпечити страхування відповідальності згодне Женевській конвенції про громадянську відповідальність за збиток, заподіяний під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і водним транспортом1989 року і постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 № 733.
Також потрібно розуміти, що правове регулювання поводження з небезпечними вантажами не обмежується ADR. Спеціальні норми діють відносно окремих видів небезпечних вантажів : радіоактивних речовин, отруйних речовин, зброї і боєприпасів, наркотичних засобів та ін. Дотримання таких спеціальних норм потрібне разом з дотриманням загальних норм ADR.
Важливо, що сфера дії ADR поширюється тільки на перевезення вантажів, але не на їх зберігання. Проте після приміщення вантажу в режим зберігання такий вантаж стає предметом регулювання інших норм законодавства України, які на даний момент не кодифікують і міститися у багатьох нормативних актах, конкретний перелік яких залежить від типу товару і характеру небезпеки, що представляється. Серед іншого більшість небезпечних вантажів є об'єктами контролю органів Санітарно-епідеміологічної служби України (СЭС).
Слід також відмітити, що взаємодія з небезпечними вантажами є шкідливим (небезпечним) чинником виробництва у розумінні законодавства про охорону праці, що покладає на працедавця додаткові обов'язки відносно персоналу (проведення періодичних медичних оглядів, надання додаткових оплачуваних відпусток, забезпечення спеціальною екіпіровкою і інші, залежно від конкретних обставин).
|
В. Забудский |
|
Е. Власов |
На закінчення залишається обрадувати компанії, що надають виключно транспортно-експедиторські послуги, т. е. виконуючі диспетчерські, посередницькі функції без безпосереднього контакту з небезпечними вантажами: така діяльність не підлягає ліцензуванню і не вимагає дотримання перелічених вище спеціальних правил, за умови, що треті особи, що залучаються до безпосереднього надання послуг, мають необхідні ліцензії і відповідають іншим законодавчим вимогам.
Судові горизонти
При підготовці документів, а також аналізі судових перспектив в можливій суперечці слід враховувати, що в транспортному законодавстві діють спеціальні терміни позовної давності.
Так, виходячи з положень ст. ст. 258, 925 Цивільного кодексу Українидо вимог, що виникають з договорів перевезення вантажів, пошти, застосовується позовна давність в один рік.
В той же час для пред'явлення перевізником до вантажовідправника (вантажоодержувачеві) позовів встановлюється позовна давність в шість місяців (ст. 315 Господарського кодексу України).
Що стосується позовної давності при здійсненні експедиторської діяльності під час внутрішніх перевезень, то за загальним правилом застосовується позовна давність в три роки. Проте судова практика йде шляхом дослідження правової природи договірних стосунків між сторонами, незважаючи на назву угоди і поняття, які в нім використовуються : головним при розмежуванні є те, хто саме ставить підписи і друк при відправці вантажу і його отриманні в ТТН, хто є фактичним вантажовідправником, вантажоодержувачем. Правозастосовна практика виходить з того, що перевізник може виконувати обов'язки експедитора (ч. 2 ст. 929 ГК України)що не тягне зміни його статусу відносно безпосереднього переміщення вантажів, проте правова природа експедиції і перевезення різна (постанова ВХСУ від 28.08.2012 року справа № 23/100постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року справа № 5011-68/4256-2012).
За шкоду, заподіяну при внутрішньому перевезенні вантажу, перевізник відповідає: (1) у разі втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачений або яке бракує; (2) у разі ушкодження вантажу - у розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; (3) у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча за дійсну вартість вантажу.
При міжнародних автомобільних перевезеннях загальний термін позовної давності складає один рік (ст. 32 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.56 року), при цьому перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, проте розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм бракуючої ваги брутто (п. 3 ст. 23 Конвенції).
Розрахункова одиниця - одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом (нині вона складає близько 12,5 грн.).
Виходячи з можливих ризиків при міжнародному перевезенні вантажів, замовникам транспортних послуг слід потурбуватися про те, щоб або застрахувати вантаж, або в CMR вказувати реальну вартість товару, що автоматично приведе до того, що доведеться додатково сплатити перевізникові (експедиторові) заявлену цінність вантажу.
Володимир Забудский
старший юрист ЮФ "Альянс Ратушняк і Партнери"
Євгеній Власов
юрист ЮФ "Альянс Ратушняк і Партнери"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
