Вищий адміністративний суд вирішив поставити кому в справі про визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1464 "Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва" (далі - розпорядження КМДА № 1464) і переніс слухання на 2 жовтня.
Позов до Київської міської державної адміністрації і Головного управління економіки і інвестицій КМДА в якості представника Надії Добриновой (власниці однієї з квартир у будинку, від розміщення реклами в якому КМДА вирішила отримувати дохід)подала адвокат Тетяна Монтян. Позивачка вважає, що протиправне віднесення КМДА багатоквартирних будинків до комунальної власності міста Києва і проведення конкурсу із залучення суб'єктів господарювання стосовно розміщення реклами в цих будинках, являється прямим порушення права загальної спільної власності власників (мешканців) і їх особистих прав, як співвласників стосовно володіння, використання і розпорядження майном. Окружний адміністративний суд постановою від 17.12.2012 р. у справі № 2а-15015/12/2670 відмовив в задоволенні позову на тій основі, що рішенням Київської міської ради від 02.10.2010 р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної общини міста Києва" (далі - рішення Київради № 284/5096), будинок, в якому проживає позивачка, був віднесений до об'єктів комунальної власності. Суд визнав, що приймаючи спірне рішення, КМДА діяла в межах наданих їй повноважень.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2013 р. відмінив рішення Окружного адміністративного суду і розпорядження КМДА № 1464 в частині включення в Перелік об'єктів, що вимагають залучення інвестицій (розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності м. Києва) житловий будинок, власницею однією з квартир в якому являється позивачка.
Колегія суддів вказала, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок тільки на підставі рішення Київради № 284/5096 про те, що спірний багатоквартирний житловий будинок знаходиться в комунальній власності, і не враховані фактичні обставини справи і норми законодавства, згідно з якими вказаний будинок належить власникам квартир цього будинку на праві загальної спільної власності.
Аргументуючи винесену постанову, апеляційний суд послався на рішення Конституційного суду від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 згідно з яким допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 ст. 10 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об'єктами права загальної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх загальним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що упевняється єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження придбаного таким чином права не потрібно здійснення яких-небудь інших додаткових юридичних дій. Житловий будинок, в якому хоч би одна з квартир є приватизованою, належить на праві загальної спільної власності жителям цього будинку з моменту отримання свідоцтва про право власності на квартиру (квартири) і не може знаходитися ні в державній ні в комунальній власності. Колегія суддів апеляційного суду критично віднеслася до рішення Київської міської ради № 284/5096, згідно з яким спірний будинок включений в перелік об'єктів комунальної власності. Суд відмітив, що по юридичній силі рішення Київської міської ради № 284/5096 відноситься до підзаконних нормативно-правових актів і повинне прийматися на основі і у виконання Конституції і законів, міжнародних договорів України і не повинно їм суперечити.
Характерно, що постанову апеляційного суду в касаційному порядку оскаржила не лише КМДА, але і ТОВ "ІНТЕР ФИНАНС УКРАЇНА", яке не було стороною у справі, але уклало з КМДА інвестиційний договір про облаштування рекламних місць в ліфтах будинків. У судовому засіданні представник ТОВ "ІНТЕР ФИНАНС УКРАЇНА" пояснив, що права позивачки жодним чином не порушуються, оскільки рекламні стенди в ліфтах не розміщувалися і розміщуватися не будуть.
Представник же КМДА заявила, що рішення КСУ № 4-рп/2004, на яке послався суд апеляційної інстанції, не може застосовуватися в даному випадку, оскільки ліфти є не допоміжними приміщеннями, а спеціальним устаткуванням.
Тетяна Монтян свою позицію у справі аргументувала таким чином. По-перше, вона пояснила, що згідно частини 2 ст. 382 Цивільного кодексу власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві загальної спільної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне і інше устаткування за межами або усередині квартири, обслуговуюче більше за одну квартиру (у тому числі, і ліфти).
По-друге, окрім вже згаданого рішення КСУ від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, вона послалася на рішення КСУ від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011згідно з яким власники квартир двох- чи багатоквартирних житлових будинків і жител в гуртожитку, незалежно від підстав придбання права власності на такі квартири, житла, являються співвласниками допоміжних приміщень у будинку або гуртожитку, технічного устаткування, елементів зовнішнього благоустрою.
Також вона вказала, що статтями 358, 369 ГК встановлений консенсусний (тобто, за згодою усіх власників) порядок ухвалення рішень стосовно розпорядження загальним майном.
Звернувшись до головуючої судді Тетяні Стрелец, Т. Монтян відмітила, що колегія може або залишити в силі законне рішення апеляційного суду, або публічно визнати, що розпорядження КМДА і рішення Київради може суперечити рішенням Конституційного суду, Конституції і Цивільному кодексу.
Заслуховує пояснення сторін, судді, порадившись на місці, вирішили відкласти слухання до 15:00 2 жовтня.
Таким чином, суть прийдешнього рішення зводиться до питання, кому ж все-таки належать багатоквартирні будинки і їх допоміжні приміщення. Адже, той, кому вони належать, і має право розпоряджатися цим майном. Хоча, здавалося б, і Цивільним кодексом, і рішеннями Конституційного суду досить ясно визначено, що власники квартир є співвласниками усіх інших приміщень у своїх будинках. Але оскільки Київрада і КМДА мають власну думку із цього приводу, треба дочекатися законного рішення ВАСУ.
Марина Ясинскаяпортал ЮРЛИГА
За допомогою системи аналізу судових рішень VERDICTUM юристи можуть швидко підбирати максимально тотожні рішення по одному предмету і обставинам справи при роботі з колосальним масивом документів судової практики. VERDICTUM - це новий продукт для практикуючих юристів від компанії "ЛІГА: ЗАКОН". У основі системи аналізу лежить програмний комплекс інноваційних пошуково-аналітичних алгоритмів і інструментів обробки текстів. Безкоштовно протестувати VERDICTUM |