Враховуючи великі і різноманітні повноваження АМКУ, у рамках яких він може виносити ухвали, не намагатимемося обійняти неосяжне і зосередимося на найбільш неприємній для суб'єктів господарювання групі рішень - про накладення санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції і законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Почнемо з того, що коло осіб, які можуть зіткнутися з подібними рішеннями, набагато ширше, ніж список монополістів і осіб, що мають істотну долю на ринку. Особливо це стосується відповідальності за акти недобросовісної конкуренції, яка може бути застосована до будь-якого суб'єкта господарювання, незалежно від займаної їм частки ринку.
Передусім, варто пам'ятати, що законодавством встановлений особливий порядок оскарження рішень АМКУ - це стосується як адміністративних процедур (перевірка рішення згідно ст. 57 Закону "Про захист економічної конкуренції")так і подання скарг до суду (ст. 60 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Однією з відмінних рис цих порядків є дуже короткі терміни для подачі скарг (2 місяці з моменту отримання рішення в обох випадках) і неможливість їх відновити у разі пропуску. Тому при отриманні рішення АМКУ про накладення санкцій не варто зволікати.
При цьому варто звернути увагу, що обидва терміни починаються з одного моменту і подача заяви про перевірку рішення вищестоящим органом АМКУ не перериває течії терміну позовної давності для звернення до суду. Крім того, на час перевірки виконання рішення може і не бути зупинене, оскільки така дія є правом, а не обов'язком перевіряючого органу.
Якщо ж з урахуванням цих чинників все ж був вибраний варіант поводження із заявою про перевірку рішення у вищестоящий органто необхідно наслідувати приписи розділу IX Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У нім, зокрема, висуваються вимоги до заяви, яка подається у письмовій формі і повинно містити вимоги заявника (у рамках повноважень переглядаючого органу, вказаних в ч. 5 ст. 57 Закону "Про захист економічної конкуренції"), основи для зміни або відміни рішення (з числа встановлених ст. 59 Закону "Про захист економічної конкуренції"), а також доказу наявності таких підстав. Відносно вимог, то для особи, відносно якої застосовані санкції, логічно просити відміни рішення і припинення справи, а якщо це з тих або інших причин неможливо - відміни рішення і постанови нової.
Впродовж 10 днів з моменту вступу такої заяви уповноважений АМКУ зобов'язаний прийняти рішення про подальшу його долю. Повернення заявникові без розгляду заяви можливий, згідно п. 39 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, лише у разі пропуску терміну на оскарження. Якщо ж заявник порушив вказані вище вимоги до скарги, то державний уповноважений АМКУ зобов'язаний залишити скаргу без руху і надати термін на усунення недоліків (який законодавством не врегульований). Недотримання цього терміну призводить до залишення скарги без розгляду, проте не перешкоджає її повторній подачі у рамках двомісячного терміну з моменту отримання рішення.
Після того, як недоліки виправлені, або у тому випадку, якщо їх спочатку не було, державний уповноважений АМКУ зобов'язаний прийняти розпорядження про те, що бере заяви до розгляду. Термін розгляду не може перевищувати двох місяців. У його рамках державний уповноважений АМКУ має право витребувати необхідні йому документи у територіальних органів АМКУ. За підсумками розгляду складається уявлення про перевірку рішення, яке вноситься на розгляд АМКУ або адміністративній колегії АМКУ. Як бачимо, перевірка тільки починається після витікання 2-х місяців з моменту подачі заяви, тобто тоді, коли термін позовної давності вже збіг. Тому послідовне проходження процедур адміністративної перевірки і судового оскарження рішення не можливо.
За підсумками перевірки відповідний орган АМКУ приймає рішення, яке може бути оскаржене тільки в суді.
Виходячи з усього сказаного вище, неважко зрозуміти, чому на практиці особи, що отримали рішення АМКУ про накладення санкцій, практично не використовують адміністративну процедуру перевірки рішення, вважаючи за краще звертатися безпосередньо до суду. Окрім істотного заощадження часу, такий вибір дає досить відчутні шанси на успіх.
Вибираючи судовий шлях, в першу чергу варто звернути увагу на те, що скаргу необхідно подавати до господарського суду. Але на практиці зустрічаються спроби оскаржити рішення АМКУ в порядку адміністративного судочинства і, більше того, адміністративні суди частенько беруть до розгляду такі позови. Проте переважна більшість скаржників все ж вибирають господарську юрисдикцію.
Не в останню чергу цьому сприяє норма ч. 4 ст. 60 Закону "Про захист економічної конкуренції", що передбачає автоматичне припинення виконання обжалуемого рішення АМКУ (у тому числі рішення, винесеного за результатами перевірки) з моменту прийняття господарським судом скарги до розгляду. При цьому дія такого припинення поширюється і на термін оскарження винесеної судом ухвали.
Олександр Попов |
Втім, ч. 3 ст. 48 Закону "Про захист економічної конкуренції" надає АМКУ право при винесенні своєї ухвали визнати його не підметом призупиненню у зв'язку з судовим оскарженням з метою захисту громадських інтересів або запобігання негативним або непоправним наслідкам для суб'єктів господарювання. Слід сказати, що органи АМКУ не нехтують цим правом.
Але ця обмовка не поширюється на можливість припинити дію рішення АМКУ в порядку забезпечення позову на підставі ст. 67 ХПК. Як показує практика, госпсуди не заперечують проти таких спроб (детальніше про це можна прочитати в матеріалі "Бізнес у сфері дії Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Позивачеві також слід пам'ятати, що для відміни рішення АМКУ йому необхідно довести наявність хоч би однієї з обставин, передбаченого ст. 59 Закону "Про захист економічної конкуренції". Найчастіше використовуються два з них, а саме:
1) недоведеність визнаних встановленими обставинщо мають значення для суперечки (см, наприклад, постанова ВХСУ від 14.10.2008 у справі № 39/185-38/347-30/383у якому суд вказав, що визначенні значної частини ринку в цілях кваліфікації правопорушення у вигляді погоджених дій АМКУ зобов'язаний проводити дослідження ринку для з'ясування цього питання);
2) неповне з'ясування обставин які мають значення для справи (як приклад можна привести постанову ВХСУ від 04.07.2006 у справі № 19/297Ау якому ключову роль в успіху скарги зіграли доказу неправильного визначення органом АМКУ географічних меж ринку, а також недостатня міра вивчення конкурентного середовища при ухваленні рішення).
Втім, варто відмітити, що в цілому статистика результатів оскарження рішень АМКУ складається не на користь суб'єктів господарювання. АМКУ частіше виграє справи, ніж їх програє, хоча і не в такому "розгромному" співвідношенні, як податкові органи. Отже подавати скаргу все ж сенс є, проте необхідно ретельно підготуватися.
І наприкінці декілька слів про ще одну процедуру - перегляді рішення АМКУ в адміністративному порядку. Відповідна заява може бути подана лише в одному з випадків, передбачених ч. 1 ст. 58 Закону "Про захист економічної конкуренції". Оскільки йдеться про рішення про накладення санкцій за порушення, то актуальні лише дві основи - виявлення істотних обставин, які не були і не могли бути відомі органу АМКУ на момент винесення ухвали, або встановлення факту недостовірності інформації, яка стала основою для ухвалення рішення.
Термін для подачі заяви про перегляд по названих підставах складає п'ять років з моменту ухвалення рішення. При цьому, якщо рішення на момент подачі скарги не виконане, виконання може бути припинене.
Та все ж таку процедуру можна розглядати лише як засіб останнього шансу.
ВИСНОВОК:
При оскарженні рішень АМКУ найефективніше відразу ж звертатися до господарського суду. При цьому необхідно ставити основною задачею або недоведеність обставин, покладених в основу рішення, або неповне з'ясування органом АМКУ обставин справи. В той же час необхідно бути готовим представити вагомі докази наявності вказаних підстав для відміни рішення АМКУ.
Олександр Попов
"ЮРИСТ & ЗАКОН"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.