Ім'ям України : рішення ЕСПЧ про відшкодування 27 млн. євро і традиційний дайджест

Рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс" проти України"

25 липня Європейський суд з прав людини (далі - ЕСПЧ) розглянув відкладений ще в 2011 році питання про присудження справедливого розміру сатисфакції у справі "Агрокомплекс" проти України". Нагадаємо, що ЕСПЧ в рішенні від 06.10.2011 р. встановив ряд порушень Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція). Компанія "Агрокомплекс" подала скаргу в ЕСПЧ внаслідок того, що національні суди при дуже тривалому розгляді справи про стягнення заборгованості по договорах про переробку нафти, що знаходиться в 1991 і 1993 роках між компанією і Лисичанським нафтопереробним заводом (перейменованим в "Лисичанскнефтеоргсинтез", далі - завод "ЛиНОС") неодноразово безпідставно зменшували суми заборгованості.

Так, ЕСПЧ порахував, що був порушений пункт 1 ст. 6 Конвенцій - у зв'язку з відсутністю безсторонності і незалежності національних судів, які розглядали справу, з огляду на те, що з боку керівництва Вищого арбітражного суду здійснювався відкритий вплив на хід судового процесу у справі, що суперечить принципу судової незалежності. Європейський суд також встановив порушення принципу юридичної визначеності, у зв'язку з тим, що перегляд остаточного судового рішення і, як наслідок, зменшення суми заборгованості був здійснений лише на тій основі, що з цим рішенням не були згодні державні органи.

Порушення державою пункту 1 статті 6 Конвенцій ЕСПЧ констатував у зв'язку з тим, розгляд справи упродовж більше семи років порушує вимогу здійснення виробництва впродовж "розумного терміну". Суд відмітив, що головною причиною надмірної тривалості була майже трирічна затримка розгляду справи із-за спроби органів державної влади добитися перегляду розміру заборгованості заводу "ЛиНОС" перед "Агромакс". Європейський суд також встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тим, що перегляд остаточного рішення, яким була встановлена сума заборгованості заводу "ЛиНОС" перед компанією "Агромакс" і, як результат, зменшення її розміру, склав для "Агромакс" надмірний тягар і був втручанням в право на повагу своєї власності.

Крім того, враховуючи виводи відносно пристрасті і відсутність незалежності національних судів, а також втручання державних органів в судочинство, ЕСПЧ відмітив, що в цій справі не був забезпечений справедливий баланс між необхідністю захисту громадських інтересів і права компанії-заявника на повагу до свого майна.

В той же час суд ухвалив, що питання застосування ст. 41 Конвенції (про надання справедливої сатисфакції) не готове до рішення і, у зв'язку з цим, відклав подальший розгляд справи.

Отже, питання було розглянуте, і 25 липня 2013 року ЕСПЧ виніс ухвалу, якою зобов'язав Україну виплатити компанії "Агрокомплекс"" :

- в якості компенсації матеріальної і моральної шкоди - 27 млн. євро (13,5 млн. євро - впродовж дванадцяти місяців і 13,5 млн. євро - впродовж двадцяти чотирьох місяців з дня набирання законної сили постанови);

- у зв'язку з судовими витратами і витратами - 30 тис. євро (впродовж трьох місяців з дня набирання законної сили постанови).

Знакове присудженою сумою компенсації рішення ЕСПЧ для ЮРЛИГИ прокоментував Маркіян Ключковскийпартнер ЮБ "Егоров, Пугинский, Афанасьев і партнери".

"У деякій мірі це рішення може змінити репутацію ЕСПЧ як суду, в який звертаються за правдою, але не за грошима"- відмітив М. Ключковский. Він вважає, що це рішення можна вважати знаковим для України, оскільки воно послужило сигналом про можливість встановлення причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями з боку судів і інших органів влади і компенсацією, на яку може розраховувати заявник. "Іншими словами, у свідомості українських суддів і державних службовців віднині має бути спогад про те, що їх дії можуть спричинити многомилионные збитки для держави"- пояснив він.

Також пан Ключковский, як практик в області інвестиційного арбітражу, звернув увагу на деяку незвичність процесу, оскільки він багато в чому нагадує процедуру рішення суперечок в Міжнародному центрі по врегулюванню інвестиційних суперечок (далі - МЦУИС). Він вважає, що розподіл процесу на дві частини (у першій, в 2011 році, були встановлені порушення положень Конвенції, і вже до другого, в 2013 році, суду, на підставі позицій сторін, визначив справедливу, на його думку, суму компенсації) в точності повторює часто вживаний сценарій розгляду справ в МЦУИС. Так само, як і арбітражні трибунали МЦУИС для визначення вартості втраченої інвестиції інвестора, ЕСПЧ при визначенні розміру компенсації, для оцінки вартості майнових прав компанії-заявника користувався експертними укладеннями, наданими обома сторонами (хоча і визнав обидва експертні укладення недостатньо повними).

Як вважає пан Ключковский, в цьому рішенні ЕСПЧ підтвердив два найважливіші принципи практики суду відносно компенсації за порушення Конвенції. По-перше, суд послався на рішення в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (яке вже застосовувалося в українській судовій практиці) про обов'язкове наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Конвенції і збитком, понесеним заявником. По-друге, суд зробив наголос на тому, що компанія-заявник не "заробляє" в ЕСПЧ, а може лише розраховувати на ту суму, яку вона повинна була отримати за відсутності порушень Конвенції з боку влади. Він також вказав, що "подальші, не менш цікаві, моменти за визначенням розміру компенсації тісно пов'язані з фабулою справи, і, цілком можливо, вони не застосовуватимуться всюди. Проте, все ж варто відмітити, що суд фактично відмовився індексувати сумупотрібну заявником, на що він міг розраховувати у зв'язку з ростом цін на нафтопродукти і змінами курсу гривни по відношенню до долара США на протязі з 1997 року по сьогоднішній день".

"Рішення ЕСПЧ у справі "Агрокомплекс проти України" може спровокувати поступове перетворення суду на інстанцію по захисту інвестицій. Можна припускати збільшення кількості звернень до суду від компаній, що стверджують про втрату грошей або майна у зв'язку з незаконними діями судових або інших органів влади. Інше питання, що, можливо, їм доведеться чекати вирішення своїх справ десятки років"- зробив висновок М. Ключковский.

Нагадаємо, що рішення ЕСПЧ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25.07.2013 р. доки не придбало статус остаточного і у нашої держави є 3 місяці, щоб його оспорити у Великій палаті Європейського суду, що і має намір здійснити Мінюст.

Дайджест судових вістей

Окрім іншого, цього тижня у Верховній Раді зареєстрований законопроект № 3017що припускає внесення змін в ст. 131 Закону "Про судоустрій і статус суддів". Народний депутат Руслан Сольвар пропонує зараховувати в стаж роботи на посаді судді також роботу на посаді прокурора, слідчого, за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Також депутати хочуть визначити у окремому законі порядок виконання рішень судів з питань соціального захисту громадян в Україні (проект № 3035). Законопроект покликаний врегулювати стосунки, пов'язані з виконанням рішень судів з питань соціального захисту ветеранів війни, дітей війни і осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, пропонується встановити, що право на суму боргу за рішенням суду, що належала особі, на користь якої було винесено відповідну ухвалу, і що залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертюпереходить до членів сім'ї такої особи, які проживали разом з ним на день його смерті в т. ч. до непрацездатних членів сім'ї, вказаних в ч. 2 ст. 36 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які знаходилися на його утриманні незалежно від того, проживали вони спільно з померлою особою або не проживали.

На офіційному сайті Вищого господарського суду розділ "Судова практика" доповнений рубрикою "Висновки ВСУ у господарських справах"у якій можна ознайомитися з виводами ВСУ за I і II півріччя 2012 р. і укладеннями ВСУ за I півріччя 2013 р. Також в розділі "Система господарських судів" розміщено структуру господарських судів України у вигляді зручної схеми.