6 березня 2013 року Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом від 19.03.1997 р. Нововведення встановили нові (чи те повернули старі) правила проїзду залізничним транспортом на території України. Відтепер сісти на потяг знову можливо лише за пред'явленням проїзного документу та документу, який посвідчує особу. Тож хочете їхати на потязі - носіть у кишені паспорт чи інші документи, інакше - ви "заєць".
І якщо із паспортом усе зрозуміло, то проблеми якраз і тими самими "іншими документами". Адже, як виявляється, не за будь-яким документом, що посвідчує вашу особу, можна придбати квиток та сісти у вагон потягу. Їх повний перелік наведене у постанові "Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом". Серед них і посвідчення водія, і паспорт громадянина України для виїзду за кордон, і службовий паспорт України, посвідка на постійне місце проживання та ін. У тій же година документи, не зазначені в цьому списку, не дають права на проїзд. До таких документів належать: посвідчення журналіста, адвоката, працівника МВС, СБУ, прокуратури, судді, а також інші службові посвідчення.
Немає жодних сумнівів у тому, що при розробці нововведень їх автори переслідували лише благородну мету - зробити залізницю більш доступною та безпечною для громадян. Проте попри бажання покращити залізничні переїзди, вийшло, як це часто у нас буває, "як завжди" : зміни створили неабиякі незручності для пасажирів. Крім того, на практиці виходить повний парадокс - працівники відомств, які уповноважені видавати перелічені в списку дозволених для проїзду документів, не мають права проїзду за власними відомчими посвідченнями.
Постанова Кабміну "Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом" № 252 від 19.03.1997 р. із внесеними цьогорічними змінами зокрема, визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж по України залізничним транспортом. Відповідно до пункту 22 цієї ухвали, посадка в поїзд здійснюється за пред'явленням проїзного документу та документу, який посвідчує особу пасажира. Далі наводитися вичерпний перелік таких документів: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особини моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особини на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особини без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особини, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ для виїзду за кордон особини, якові визнано біженцем, та особини, яка потребує додаткового захисту, довідка про звернення за захистом в Україні, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, картка мігранта, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, паспортний документ іноземця те особина без громадянства.
На зазначені зміни також є посилання у липневому номері Бортового журналу Intercity magazine (ст. 69, №7-8 (10-11), який є офіційним і єдиним бортовим журналом високошвидкісних поїздів. У присвяченому цьому питанню матеріалі йде посилання не на зазначений Порядока на Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені Міністерством транспорту та зв'язку України 27.12.2006 р. Щоправда, у пункті 7.2. правив продубльовано вже відомий нам список документів, що підтверджують особу пасажира під година проїзду ним залізничним транспортом.
У зв'язку із нововведеннями на українських залізницях, директор Української залізничної швидкісної компанії (поїздів Інтерсіті+) в тому ж таки журналі Intercity magazine надав власні офіційні роз'яснення новацій. Він підкреслив, що не зазначені у даному переліку документи (у тому числі пенсійне посвідчення, посвідчення журналіста, адвоката, судді, працівника залізниці, працівника МВС, СБУ, прокуратури, та інші службові посвідчення), не дають право посадки на поїзд. А особам, які пред'являтимуть дані посвідчення, залізничниками буде відмовлено в праві проїзду поїздом. (Добрі, що хоч не відбиратимуть посвідчення і не складатимуть адмінпротокол…)
Цікаво, що тому ж пункті 7.2 Правив перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України зазначається: "Пасажири, які здійснюють поїздку за пільговими та безплатними проїзними документами, зобів' язані пред'явити проїзний документ та документ, що підтверджує право на пільгу". У тій же година пункт 5.6 документу встановлює перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті. А їх двадцять шість. Для цих категорій пасажирів, посвідчення, яку підтверджує право на пільгу, є обов'язковим. Це посвідчення інваліда певних груп, книжка про присвоєння звання Героя України, посвідчення ветерана праці, посвідчення учасника бойових дій; пенсійне посвідчення; посвідчення "Ветеран військової служби"; посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ"; посвідчення "Ветеран податкової міліції"; посвідчення народного депутата худе.
Окрім того, в пункті 5.7 Правив зазначено, що народні депутати України мають право безплатного проїзду в межах України в усіх поїздах і вагонах формування залізниць України. Проїзд здійснюється за безплатним проїзним документом, який видається квитковою касою при перед' явленні депутатського посвідчення та вкладиша до нього. Право безплатного проїзду поширюється також на особу, яка супроводжує народного депутата - інваліда I групи.
Зрозуміло, що безпосередні виконавці правив чітко та беззаперечно їх дотримуються. Посилаючись на змінений порядок обслуговування громадян залізничним транспортом та роз'яснення в Intercity magazine, сьогодні провідники дійсно відмовляють у посадці на поїзди, зокрема, журналістам, народним депутатам, працівникам МВС України, суддям та іншим державним службовцям.
Такі дії працівників залізниці є протизаконнимиа зміни до порядку обслуговування громадян залізничним транспортом та роз'яснення, надані в Intercity magazine, суперечать Конституції України і спеціальним законам, що визначають правовий статус зазначених осіб в державі. Більше того, такі дії демонструють відверту неповагу до виконавчої, законодавчої та судової влади.
Для того щоб не бути голослівними, звернемося до деяких положень українського законодавства у частині визначення повноважень, зокрема, президента України, народних депутатів та працівників МВС. Такий невеликий просторовий екскурс допоможе нам наочно продемонструвати прорахунки розробників залізничних новацій.
Що стосується Президентато відповідно до ст. 106 Конституції України глава держави : призначає за згодою Верховної Заради України Премо' єр - міністра України; припиняє повноваження Премо' єр - міністра України та приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Премо' єр - міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; призначає за згодою Верховної Заради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; призначає половину складу Заради Національного банку України; призначає половину складу Національної заради України з питань телебачення і радіомовлення; призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Заради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Керуючись Основним Законом України, президент також підписує посвідчення особини, призначеної на відповідну посаду.
Отже, ігнорування чи не визнання такого посвідчення, по суті, суперечить Конституції, законами держави та указам президента України і водночас порушує права, честь і гідність громадян.
Аналогічно проаналізуємо положення щодо статусу народного депутата України. Так, відповідно до закону України "Про статус народного депутата України" держава гарантує народному депутатові забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Заради України зберігається за ним довічно. Згідно зі ст. 9 цього закону після набуття депутатських повноважень народний депутат одержує депутатське посвідчення та нагрудний знак. Форма депутатського посвідчення затверджується постановою Верховної Заради України. Посвіoчення народного депутата має спеціальну вкладку, у якій виписані основні його права. Відповідно до положень частини третьої ст. 17 Закону, народний депутат діючого скликання Верховної Заради України при перед' явленні свого посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також правом безперешкодного доступу на всі підприємства, встанови та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності.
|
Роман Голобутовський |
Таким чином, проаналізувавши положення ухвали Кабміну щодо Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, а також Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України є підстави вважати дані юридичні акти такими, що суперечать Конституції та законам України, актам Президента України.
Таке ж ставлення зазначені акти органів виконавчої влади закріплюють стосовно посвідчень суддів України. Відповідно до ст. 50 закону України "Про судоустрій і статус суддів" посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду та заступника голови суду підписує президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує голова Верховної Заради України, посвідчення голови Верховного Суду України, першого заступника та заступника голови Верховного Суду України підписує секретар пленуму Верховного Суду України. Законодавство встановлює певні вимоги для особини, що бажає бути рекомендованою на посаду судді, а саме: на посаду судді може бути рекомендацій громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Перед тим, як призначити особу на посаду судді проводитися ретельна перевірка щодо відповідності особини вимогам судді, підтвердженням якої і є посвідчення судді, підписане президентом України чи головою Верховної Заради України. У зв'язку з цим не зрозуміло, чим керувався уряд, установлюючи такі зневажливі та навіть дискримінаційні до особини судді правила на залізниці.
Згідно нових правив обслуговування громадян залізничним транспортом, посвідчення працівників МВС України також не вважаються належними документами, які посвідчують особу для проїзду поїздом. Відповідно ж до статті 20 закону України "Про міліцію" працівник міліції є передставником органу виконавчої влади держави. Згідно п. 25 ч. 1 ст. 11 даного закону для виконання покладених обов' язків працівнику міліції надається право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Під година службових відряджень міліціонери, окрім інших прав, мають право на позачергове придбання квитків на всі відіа транспорту. У разі невідкладних службових поїздок смороду забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць.
Проте на практиці усе відбувається дещо інакше. Погодьтеся, навряд чи можна вважати нормальною ситуацію, коли співробітника міліції не впускають до потягу на підставі того, що його посвідчення не включене до списку документів, що посвідчують особу під година користування залізницею. А від коли ти додавши до залізничного квитка водійське посвідчення, яку видає підрозділ того ж МВС України - усе нормально, можна їхати. Де логіка? Хтось підкаже?
Тім часом відповідь у працівників залізниці на обурення пасажирів з "невідповідними" посвідченнями особини лише одна - службові посвідчення не можуть засвідчувати особу при посадці її на потяг. І хоч гопки скачи.
Але тут виникає питання: чи може, наприклад, тій же самий паспорт громадянина України бути стовідсотковим підтвердженням особини пасажира? Співучо, також не може. І вісь чому.
У Положенні "Про паспорт громадянина України" від 26 червня 1992 року № 2503 - XII, сказано, що "паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно- правових догод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України". Відповідно до п. 19 цього положення громадянин повинний надійно зберігати паспорт, а у разі втрати документу зобов'язаний негайно повідомити орган виконавчої влади, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу.
У зв'язку з цим не зрозумілою є ситуація, у якій вимагається паспорт від пасажира лише для встановлення його особини. Так, наприклад, втрата цього документу взагалі може спричинити зміни у праві власності особини, і як наслідок мати певні матеріальні втрати для власника, оскільки паспортом від імені власника можуть скористатися інші особини. Як свідчить судова практика, за таких обставин укладаються цивільно - правові попади, здійснюються банківські операції, оформляються доручення та інші дії. Чи може в таких випадках залізниця бути захищена від шахрайства із чужим паспортом? Відповідь: "ні".
Розробники законодавчих змін запевнили, що повернення паспортного контролю - обов'язкова умова викорінення спекуляцій із залізничними квитками та запобігання терористичним актам на залізних шляхах України. Звичайно, що поставленні цілі є правильними, високими і благородними. Не зрозуміло в цій ситуації лише одне : чому загальна ідея покращення української залізної дороги вимагає безпідставного принесення в жертву особистих інтересів її пасажирів?
Тому органам виконавчої влади важливо пам'ятати : неприпустимим є видання юридичних актів, що суперечать Конституції та законам держави. Адже в ст. 19 Основного Закону досить чітко і однозначно сказано, що "органи державної влади органи місцевого самоврядування, їх посадові особини зобів' язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Переконаний, що вітчизняне законодавство не може обходити і не обходити стороною ані представників виконавчої гілки влади, ані їхні рішення, тож, ситуація з нововведеннями на українській залізниці видається прикроюватиму помилкою, якові найближчим часом буде неодмінно виправлено.
Роман Голобутовськийсуддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
