6 березня 2013 року Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом від 19.03.1997 р. Нововведення встановили нові (чи то повернули старі) правила проїзду залізничним транспортом на території України. Відтепер сісти на потяг знову можливо лише за пред'явленням проїзного документу та документу, який посвідчує особу. Тож хочете їхати на потязі - носіть у кишені паспорт чи інші документи, інакше - ви «заєць».
І якщо із паспортом все зрозуміло, то проблеми якраз і тими самими «іншими документами». Адже, як виявляється, не за будь-яким документом, що посвідчує вашу особу, можна придбати квиток та сісти у вагон потягу. Їх повний перелік наведено у постанові «Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом». Серед них і посвідчення водія, і паспорт громадянина України для виїзду за кордон, і службовий паспорт України, посвідка на постійне місце проживання та ін. В той же час документи, не зазначені в цьому списку, не дають права на проїзд. До таких документів належать: посвідчення журналіста, адвоката, працівника МВС, СБУ, прокуратури, судді, а також інші службові посвідчення.
Немає жодних сумнівів у тому, що при розробці нововведень їх автори переслідували лише благородну мету - зробити залізницю більш доступною та безпечною для громадян. Проте попри бажання покращити залізничні переїзди, вийшло, як це часто у нас буває, «як завжди»: зміни створили неабиякі незручності для пасажирів. Крім того, на практиці виходить повний парадокс - працівники відомств, які уповноважені видавати перелічені в списку дозволених для проїзду документів, не мають права проїзду за власними відомчими посвідченнями.
Постанова Кабміну «Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» № 252 від 19.03.1997 р. із внесеними цьогорічними змінами зокрема, визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж по України залізничним транспортом. Відповідно до пункту 22 цієї постанови, посадка в поїзд здійснюється за пред'явленням проїзного документа та документа, який посвідчує особу пасажира. Далі наводиться вичерпний перелік таких документів: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідка про звернення за захистом в Україні, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, картка мігранта, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, паспортний документ іноземця та особи без громадянства.
На зазначені зміни також є посилання у липневому номері Бортового журналу Intercity magazine (ст. 69, №7-8 (10-11), який є офіційним і єдиним бортовим журналом високошвидкісних поїздів. У присвяченому цьому питанню матеріалі йде посилання не на зазначений Порядок, а на Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені Міністерством транспорту та зв'язку України 27.12.2006 р. Щоправда, у пункті 7.2. правил продубльовано уже відомий нам список документів, що підтверджують особу пасажира під час проїзду ним залізничним транспортом.
У зв'язку із нововведеннями на українських залізницях, директор Української залізничної швидкісної компанії (поїздів Інтерсіті+) в тому ж таки журналі Intercity magazine надав власні офіційні роз'яснення новацій. Він підкреслив, що не зазначені у даному переліку документи (у тому числі пенсійне посвідчення, посвідчення журналіста, адвоката, судді, працівника залізниці, працівника МВС, СБУ, прокуратури, та інші службові посвідчення), не дають право посадки на поїзд. А особам, які пред'являтимуть дані посвідчення, залізничниками буде відмовлено в праві проїзду поїздом. (Добре, що хоч не відбиратимуть посвідчення і не складатимуть адмінпротокол…)
Цікаво, що тому ж пункті 7.2 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України зазначається: «Пасажири, які здійснюють поїздку за пільговими та безплатними проїзними документами, зобов'язані пред'явити проїзний документ та документ, що підтверджує право на пільгу». В той же час пункт 5.6 документу встановлює перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті. А їх двадцять шість. Для цих категорій пасажирів, посвідчення, яке підтверджує право на пільгу, є обов'язковим. Це посвідчення інваліда певних груп, книжка про присвоєння звання Героя України, посвідчення ветерана праці, посвідчення учасника бойових дій; пенсійне посвідчення; посвідчення «Ветеран військової служби»; посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ»; посвідчення «Ветеран податкової міліції»; посвідчення народного депутата тощо.
Окрім того, в пункті 5.7 Правил зазначено, що народні депутати України мають право безплатного проїзду в межах України в усіх поїздах і вагонах формування залізниць України. Проїзд здійснюється за безплатним проїзним документом, який видається квитковою касою при пред'явленні депутатського посвідчення та вкладиша до нього. Право безплатного проїзду поширюється також на особу, яка супроводжує народного депутата - інваліда I групи.
Зрозуміло, що безпосередні виконавці правил чітко та беззаперечно їх дотримуються. Посилаючись на змінений порядок обслуговування громадян залізничним транспортом та роз'яснення в Intercity magazine, сьогодні провідники дійсно відмовляють у посадці на поїзди, зокрема, журналістам, народним депутатам, працівникам МВС України, суддям та іншим державним службовцям.
Такі дії працівників залізниці є протизаконними, а зміни до порядку обслуговування громадян залізничним транспортом та роз'яснення, надані в Intercity magazine, суперечать Конституції України і спеціальним законам, що визначають правовий статус зазначених осіб в державі. Більше того, такі дії демонструють відверту неповагу до виконавчої, законодавчої та судової влади.
Для того щоб не бути голослівними, звернемося до деяких положень українського законодавства у частині визначення повноважень, зокрема, президента України, народних депутатів та працівників МВС. Такий невеликий просторовий екскурс допоможе нам наглядно продемонструвати прорахунки розробників залізничних новацій.
Що стосується Президента, то відповідно до ст. 106 Конституції України глава держави: призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; призначає половину складу Ради Національного банку України; призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Керуючись Основним Законом України, президент також підписує посвідчення особи, призначеної на відповідну посаду.
Отже, ігнорування чи не визнання такого посвідчення, по суті, суперечить Конституції, законами держави та указам президента України і водночас порушує права, честь і гідність громадян.
Аналогічно проаналізуємо положення щодо статусу народного депутата України. Так, відповідно до закону України «Про статус народного депутата України» держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно. Згідно зі ст. 9 цього закону після набуття депутатських повноважень народний депутат одержує депутатське посвідчення та нагрудний знак. Форма депутатського посвідчення затверджується постановою Верховної Ради України. Посвіoчення народного депутата має спеціальну вкладку, у якій виписані основні його права. Відповідно до положень частини третьої ст. 17 Закону, народний депутат діючого скликання Верховної Ради України при пред'явленні свого посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також правом безперешкодного доступу на всі підприємства, установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності.
|
Роман Голобутовський |
Таким чином, проаналізувавши положення постанови Кабміну щодо Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, а також Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України є підстави вважати дані юридичні акти такими, що суперечать Конституції та законам України, актам Президента України.
Таке ж ставлення зазначені акти органів виконавчої влади закріплюють стосовно посвідчень суддів України. Відповідно до ст. 50 закону України «Про судоустрій і статус суддів» посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду та заступника голови суду підписує президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує голова Верховної Ради України, посвідчення голови Верховного Суду України, першого заступника та заступника голови Верховного Суду України підписує секретар пленуму Верховного Суду України. Законодавство встановлює певні вимоги для особи, що бажає бути рекомендованою на посаду судді, а саме: на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Перед тим, як призначити особу на посаду судді проводиться ретельна перевірка щодо відповідності особи вимогам судді, підтвердженням якої і є посвідчення судді, підписане президентом України чи головою Верховної Ради України. У зв'язку з цим не зрозуміло, чим керувався уряд, установлюючи такі зневажливі та навіть дискримінаційні до особи судді правила на залізниці.
Згідно нових правил обслуговування громадян залізничним транспортом, посвідчення працівників МВС України також не вважаються належними документами, які посвідчують особу для проїзду поїздом. Відповідно ж до статті 20 закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником органу виконавчої влади держави. Згідно п. 25 ч. 1 ст. 11 даного закону для виконання покладених обов'язків працівнику міліції надається право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Під час службових відряджень міліціонери, окрім інших прав, мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту. У разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць.
Проте на практиці все відбувається дещо інакше. Погодьтеся, навряд чи можна вважати нормальною ситуацію, коли співробітника міліції не впускають до потягу на підставі того, що його посвідчення не включено до списку документів, що посвідчують особу під час користування залізницею. А от коли ти додав до залізничного квитка водійське посвідчення, яке видає підрозділ того ж МВС України - все нормально, можна їхати. Де логіка? Хтось підкаже?
Тим часом відповідь у працівників залізниці на обурення пасажирів з «невідповідними» посвідченнями особи лише одна - службові посвідчення не можуть засвідчувати особу при посадці її на потяг. І хоч гопки скачи.
Але тут виникає питання: чи може, наприклад, той же самий паспорт громадянина України бути стовідсотковим підтвердженням особи пасажира? Напевно, також не може. І ось чому.
У Положенні «Про паспорт громадянина України» від 26 червня 1992 року № 2503-XII, сказано, що «паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України». Відповідно до п. 19 цього положення громадянин повинен надійно зберігати паспорт, а у разі втрати документу зобов'язаний негайно повідомити орган виконавчої влади, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу.
У зв'язку з цим не зрозумілою є ситуація, у якій вимагається паспорт від пасажира лише для встановлення його особи. Так, наприклад, втрата цього документу взагалі може спричинити зміни у праві власності особи, і як наслідок мати певні матеріальні втрати для власника, оскільки паспортом від імені власника можуть скористатися інші особи. Як свідчить судова практика, за таких обставин укладаються цивільно-правові угоди, здійснюються банківські операції, оформляються доручення та інші дії. Чи може в таких випадках залізниця бути захищена від шахрайства із чужим паспортом? Відповідь: «ні».
Розробники законодавчих змін запевнили, що повернення паспортного контролю - обов'язкова умова викорінення спекуляцій із залізничними квитками та запобігання терористичним актам на залізних шляхах України. Звичайно, що поставленні цілі є правильними, високими і благородними. Не зрозуміло в цій ситуації лише одне: чому загальна ідея покращення української залізної дороги вимагає безпідставного принесення в жертву особистих інтересів її пасажирів?
Тому органам виконавчої влади важливо пам'ятати: неприпустимим є видання юридичних актів, що суперечать Конституції та законам держави. Адже в ст. 19 Основного Закону досить чітко і однозначно сказано, що «органи державної влади органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Переконаний, що вітчизняне законодавство не може обходити і не обходить стороною ані представників виконавчої гілки влади, ані їхні рішення, тож, ситуація з нововведеннями на українській залізниці видається прикрою помилкою, яку найближчим часом буде неодмінно виправлено.
Роман Голобутовський, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
