Поява першого в сучасній історії людства банку датується XVII століттям (основа Банку Англії), хоча за деякими джерелами це сталося ще раніше - на початку XV століття, коли в Генуї запрацював банк Сан-Джорджо, який, до речі, не зовсім відповідав сьогоднішнім уявленням про банку. Проте більший інтерес у громадськості викликає не так момент створення банківської системи, як історія її еволюції. Адже до сьогоднішнього дня взаємовідношення банків з їх клієнтами залишаються складними, нерідко напруженими, а іноді і відверто конфліктними.
Пропонуємо спробувати розібратися в алгоритмі побудови правовідносин з банками, при якому позичальники (у аспекті тематики номера мова піде про фізичних осіб) не почуватимуть себе "слабкою ланкою".
Приймаємо рішення про отримання кредиту
Передусім, позичальник має бути упевнений в необхідності отримання "швидких" грошей. Адже, як говорять самі банкіри: "Розумні люди дають кредити. Інші їх беруть…". Дійсно, досвід показує, що багато позичальників просто не здатні адекватно оцінювати свої можливості, що згодом призводить до виникнення проблемних заборгованостей з усіма витікаючими наслідками. Тому дуже важливо отримати необхідну інформацію, що дозволяє "хеджувати риски", ще до моменту укладення кредитного договору, тим паче, що законодавство гарантує таке право.
Так, згідно ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" перед укладенням кредитного договору банк зобов'язаний письмово повідомити позичальника про його умови, у тому числі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними (включаючи відмінності між зобов'язаннями споживача); типі процентної ставки, сумі, на яку кредит може бути виданий; орієнтовній сукупній вартості кредиту (у процентному значенні і грошовому вираженні), з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартістю усіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача і т. д.), пов'язаних з отриманням кредиту і укладенням договору про надання споживчого кредиту; терміні, на який кредит може бути отриманий; варіантах повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту і об'єми; можливостях дострокового повернення кредиту і його умовах; необхідності здійснення оцінки майна; перевагах і недоліках пропонованих схем кредитування і т. д. На жаль, на практиці до виконання цієї вимоги Закону і банки, і їх потенційні клієнти відносяться досить формально.
Треба відмітити, що застосування норм Закону "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) до кредитних договорів в цілому (як до моменту укладення, так і в процесі їх виконання) стало можливим після прийняття Конституційним Судом України Рішення 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, що "відкрило" для клієнтів банків широкі можливості захисту своїх прав, оскільки вони фактично отримали статус "споживача послуг" в розумінні вказаного Закону. Нагадаємо, що до цього моменту домінувала протилежна позиція Верховного Суду України про те, що положення Закону застосовані до стосунків фізичної особи з банками, страховими компаніями, іншими установами, що надають фінансові послуги, тільки до моменту укладення між ними договори. Таким чином, законні механізми захисту прав боржників банків є, але не усі знають про них і уміють ними користуватися. Крім того, не треба "скидати з рахунків" особливості національної судової системи, яка "примудряється" в окремих випадках обходити приписи єдиного органу конституційній юрисдикції, незважаючи на обов'язковість його рішень згідно ст. 69 спеціального Закону.
Укладаємо кредитний договір
Наступний найважливіший етап в побудові стосунків з банком - цей висновок кредитного договору. На жаль, під дією "ілюзії легких грошей" багато хто нехтує серйозним відношенням до цього етапу, підписуючи договір, не читаючи його. Деякі пояснюють це відсутністю часу на його вичитування, хтось нарікає на складність формулювань, що містяться в нім. Відмовок можна придумати багато різних, проте вони не врятують позичальника у разі виникнення проблемних ситуацій в процесі виконання такого договору. Звичайно, Закон передбачає норми про неприпустимість свідомо несправедливих умов договору, але свою позицію клієнтові банку все одно доведеться відстоювати в суді. А воно вам потрібно?
Перерахуємо основні моменти, які необхідно пам'ятати при укладенні кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ГКст. 11 Закону кредитний договір полягає тільки у письмовій формі, інакше він є нікчемним. Один оригінал договору передається позичальникові. При цьому обов'язок доведення того, що один з оригіналів був переданий споживачеві, покладається на банк.
З жовтня 2011 року надання споживчих кредитів фізичним особам в Україні в іноземній валюті заборонене, відповідно, засоби можуть бути надані тільки в національній валюті України.
Незаконним являється включення в кредитні договори будь-яких умов, що зобов'язують позичальника сплатити додаткові комісії, збори, платежі за так звані "супутні послуги", а також усні вимоги співробітників банку сплатити будь-які додаткові платежі, не вказані в договорі.
Слід також враховувати, що банки не мають права висувати вимоги відносно напрямів використання кредиту, у тому числі зобов'язувати позичальників укладати договори з певними особами або підприємствами. Звичайно, кредит має бути цільовим, але банк не може, наприклад, зобов'язати позичальника використовувати його для внесення отриманих коштів на депозит в цьому банку або укласти договір страхування з конкретною страховою компанією. В цілому будь-який тиск на позичальника або примус його до здійснення певних дій є порушенням прав споживача, що можна вигідно використовувати в майбутньому, якщо забезпечити себе належними доказами таких фактів.
Як з'ясувалося, мало хто знає, що особа, що отримала кредит у банку, може відмовитися від нього впродовж 14 календарних днів з моменту передачі споживачеві екземпляра укладеного договору. Для цього позичальникові досить дотримати встановлену Законом процедуру, а саме - в зазначений термін у письмовій формі відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. З відгуком згоди споживач повинен одночасно повернути банку отримані кошти, а також сплатити відсотки за період між моментом отримання коштів і моментом їх повернення по ставці, встановленій в договорі. При цьому споживач не зобов'язаний платити будь-які інші збори у зв'язку з відгуком згоди. Банк, у свою чергу, зобов'язаний повернути позичальникові засоби, сплачені їм згідно з угодою про надання кредиту, не пізніше чим впродовж семи днів з моменту діставання відмови клієнта. За кожен день затримки повернення позичальникові засобів, сплачених їм згідно з угодою про надання споживчого кредиту зверху встановленого терміну, йому виплачується неустойка у розмірі 1 % (!) від суми, належної поверненню. Проте право відгуку згоди не застосовується відносно споживчих кредитів, забезпечених іпотекою; споживчих кредитів на придбання житла; споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, надання якої відбулося до закінчення терміну відгуку згоди.
До речі, деякі банки користуються непоінформованістю громадян про свої законні права, рекламуючи право відмови від кредиту в 14-денний термін як додатковий бонус для потенційного клієнта, що є порушенням законодавства про рекламу, але це вже зовсім інша історія.
Виконуємо договір правильно
На цьому етапі майже усе знаходиться в руках самого позичальника, якщо він справно, відповідно до умов договору, виконує свої зобов'язання, то у банку немає ніяких підстав для пред'явлення йому претензій (навіть якщо в окремих випадках претензії треба "придумати").
В першу чергу, необхідно дотримуватися встановлених термінів внесення чергових платежів, щоб уникнути можливості нарахування штрафних санкцій. У необхідності зберігати оригінали усіх платіжних документів, сподіваємося, окремо переконувати не треба.
Слід пам'ятати, що позичальник має право достроково повернути споживчий кредит, сплативши відсотки за користування кредитом і вартість усіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням і погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом. Банк не має права відмовитися прийняти платіж від позичальника, а також встановлювати будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Знову-таки, умови договори, що передбачають внесення позичальником якої-небудь додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, нікчемні, а значить, не повинні виконуватися.
Крім того, банк може зажадати повернення засобів до закінчення терміну дії кредитного договору, проте лише у випадках, прямо передбачених в Законі (ч. 10 ст. 11), зокрема: при затримці сплати частини кредиту і відсотків, щонайменше, на 1 місяць, а по споживчому кредиту, забезпеченому іпотекою, і по споживчому кредиту на придбання житла - не менш 3-х місяців; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш ніж на 10 %; несплати споживачем більше за одну виплату, що перевищує 5 % сум кредиту; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
У цій ситуації слід знати, що у позичальника є 30 календарних днів (а для іпотечного кредиту - 60 днів) з дня отримання вимоги банку на усунення порушень договору. Якщо впродовж цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога банку про достроковий повернення кредиту втрачає силу, а це означає, що стосунки повертаються "в звичайний режим" і договір далі виконується по погодженому раніше графіку. Таке тлумачення вказаної норми Закону підкріплене численною судовою практикою, тому можна говорити про вироблення єдиного підходу до розуміння її змісту.
|
Марина Саенко |
Якщо позичальник сумлінно виконував свої обов'язки за договором, а потім втратив можливість обслуговувати кредит (наприклад, втратив роботу), не треба замовчувати такі обставини. Наша практика свідчить, що у більшості випадків краще відразу почати переговори з банком з метою пошуку виходу з цієї ситуації. Зокрема, необхідно у письмовій формі повідомити банк про виниклі обставини і просити розглянути питання про реструктуризацію заборгованості шляхом надання відстрочення сплати суми основного боргу, продовження терміну кредитного договору, зміни механізму нарахування відсотків і т. д. Заради справедливості варто відмітити, що банки неохоче йдуть назустріч своїм боржникам, керуючись принципом "доки клієнт платить, ніяких поступок". Проте така позиція теж нерідко виявляється помилковою, оскільки клієнт може "піти на принцип" і банку доведеться роками домагатися реального стягнення з нього заборгованості. Тому тут важливо правильно вибрати тактику поведінки, з урахуванням усіх обставин і особливостей конкретної справи, що під силу зробити досвідченим юристам.
Велика частка порушень прав споживачів банками доводиться на випадки продажу "проблемних портфелів" іншим банкам або передачі їх на аутсорсинг третім особам (у тому числі так званим колекторним організаціям). Тут можна зустріти і порушення банківської таємниці, і законодавства про захист персональних даних, і, в першу чергу, самого Закону "Про захист прав споживачів", яким прямо заборонено надання помилкової інформації про наслідки несплати споживчого кредиту; вилучення майна у позичальника без його згоди або без отримання відповідного судового рішення; вимога стягнення будь-яких сум, не вказаних в договорі про надання споживчого кредиту; поширення інформації про фінансовий стан позичальника третім особам і іншим. Цей аспект, на наш погляд, заслуговує на окрему увагу і детальніше освітлення проблематики в наступних матеріалах.
ВИСНОВОК:
Бути або не бути кредитному договору - питання суто індивідуальне, але, приймаючи рішення узяти кредит у банку, слід ретельно зважити усе "за і проти", потурбуватися про юридичну підтримку процесу і налаштовуватися на побудову з банком міцних партнерських стосунків, у рамках яких сторони будуть здатні чути один одного і знаходити консенсус.
Марина Саенко
адвокат, партнер Юридичній компанії "Закон Перемоги"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
