Іноді оригінали документів, зокрема договорів, втрачаються або ж знищуються, у тому числі з незалежних від їх сторін причин. Буває і таке, що одна із сторін віддає свій екземпляр іншій і коли виникає суперечка, то виявляється, що у позивача "на руках" є тільки копія договору. Схожа ситуація сталася і з учасником форуму ЛІГАБізнесІнформ . Після підписання додаткової угоди до договору його контрагент попросив обидва оригінальні екземпляри договору, нібито для узгодження з вищестоящими інстанціями. У сторони, яку представляє учасник форуму, при цьому залишилася тільки нотаріально завірена копія цього допсоглашения, а тому він задався питанням про те, чи буде така копія мати силу оригіналу. І, відповідно, чи прийме її суд як доказ у разі, якщо контрагент заперечуватиме наявність допсоглашения як такого. Думки із цього приводу на форумі розійшлися.
Позиція 1. Нотаріально завірена копія має силу оригіналу, оскільки:
- як випливає з Узагальнення нотаріальної практики приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу з питань засвідчення вірності копій (фотокопій) документів "засвідчення вірності копій документів потребує додержання певних умів, за яких ця нотаріальна дія може бути вчинена, а копія документу матиме юридичну силу. Дане питання регулюється статтею 75 Закону України "Про нотаріат";
- в рішенні від 04.03.2009 р. у справі № 15/14 господарський суд Донецької області прийняв як належний доказ нотаріально завірену копію угоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, незважаючи на те що сторонами не був наданий оригінал такої угоди;
- доки не доведене зворотне, копія відповідає оригіналу і нотаріус надав відповідне юридичне значення копії шляхом "надання їй юридичної вірогідності";
- згідно п. 2 глави 7 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України при підготовці до завірення копії документів і виписок з них нотаріус зобов'язаний особисто звірити з оригіналом документу копію чи виписку з документу, вірність яких він завіряє;
- якщо друга сторона заперечуватиме факт наявності оригіналу, то факт його існування зможе підтвердити нотариуз, що завірив копію цього документу.
Позиція 2. Нотаріально завірена копія не має сили оригіналу, оскільки:
- якщо не зберігся оригінал, то особа, яка оспорює існування такого документу (в даному випадку додаткової угоди), может послатися на те, що вона такий договір не підписувала. В цьому випадку підтвердити підписання додаткової угоди шляхом проведення почеркознавської експертизи нотаріально завіреної копії буде неможливо, тому що це не оригінал;
- в Узагальненні мається на увазі, що за наявності оригіналу копія документу матиме юридичну силу;
- рішення госпсуду Донецької області від 04.03.2009 р. у справі № 15/14 торкається подачі документів і їх прийняття судом у оригіналі або нотаріально завіреній копії, а не їх юридичної сили (що не має на увазі відсутності оригіналу);
- в ст. 37 ХПК не говориться про однакову юридичну силу оригінала і нотаріально завірену копію, про достатність для суду нотаріально завіреної копії і про можливість підтвердження фактів нотаріально завіреним дорученням. Особливо за відсутності оригіналу;
- згідно ст. 36 ХПК суддя має право зажадати від сторін надання оригіналів документоу і при їх відсутності друга сторона зможе стверджувати, що оригіналу немає в природі. Суддя може лише дати оцінку копії як докази факту існування договору за відсутності оригіналу;
- навіть якщо нотаріус доводитиме існування на певний момент оригіналу - це не означає, що він дійсно існував. Єдиний можливий варіант довести існування оригіналу - це пред'явити його.
Думка "Ю&З": копія документу, навіть завірена нотаріально, має менш значущу цінність і, відповідно, юридичну силу, ніж оригінал. На це, зокрема, вказують згадані у позиції 2 положення ч. 3 ст. 36 ХПК, що вимагають обов'язкового надання оригіналів документів у разі, коли певні обставини можуть бути засвідчені тільки такими документами, і в інших випадках на вимогу госпсуду. Якби нотаріально завірена копія мала силу оригіналу, то необхідності вказувати про можливість витребування оригінала не було б : для того, щоб переконатися в наявності певного документу, суду досить було б отримати його нотаріально завірену копію. Але раз ця вимога існує, значить, юридична сила оригіналів і їх копій вже нерівноцінна.
Власне, юридична нерівноцінність оригіналу документу і його копії заснована на тому, що остання в набагато меншій мірі відбиває ідентифікуючі ознаки згоди сторін (зокрема, їх підписи і друк) і її значно простіше підробити. Нотаріальне завірення договору істотно знижує ці риски, але не усуває їх повністю, оскільки, по-перше, нотаріус не проводить експертизи оригіналу документу і, отже, його цілком можна ввести в оману відносно автентичності документу, а по-друге, його можна просто підкупити. Тобто при усіх перевагах нотаріального завірення воно не є надійним захистом від підробки копії.
Але це зовсім не означає, що нотаріально завірена копія не може підтверджувати факт наявності певних юридичних фактів. Звичайно, за наявності суперечки відносно того, який документ є віддзеркаленням автентичної волі сторін - оригінал або його нотаріально завірена копія - перевага однозначно повинна віддаватися оригіналу. Але якщо оригіналу документу немає зовсім, то, на нашу думку, нотаріально завірена копія при певних обставинах може підтверджувати факт того, що у минулому такий документ дійсно був.
|
Євгеній Даниленко |
Адже, як було відмічено у позиції 1, згідно п. 2 гл. 7 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус зобов'язаний особисто звірити копію документу з його оригіналом. Він як мінімум є формально незацікавленим свідком того, що оригінал документу на момент посвідчення його копії існував. У ситуації з укладенням договору це також означає, що він може підтвердити факт укладення договору у письмовій формі, що може мати визначальне значення у разі, коли одна із сторін заперечує його укладення. Виходячи з положень ст. 218 ГКнотаріально завірена копія договору разом з іншими документами може бути доказом факту укладення договоруу випадку якщо одна із сторін це заперечує.
Втім, судова практика з цього питання не є однозначною. Так, в постанові від 26.09.2012 року № 5011-36/3422-2012 Київський апеляційний господарський суд не визнав доведеним факт існування між сторонами угоди про взаємозалік, доказом наявності якого була тільки його нотаріально засвідчена копія. Він дійшов висновку, що факт наявності такого договору може підтверджуватися тільки його оригіналом. А оскільки відповідач, незважаючи на вимоги суду, так і не зміг надати суду для огляду оригінали, наполегливо стверджуючи, що належним доказом може бути нотаріально завірена копія договору, то суд відмовився визнавати факт існування між сторонами такого договору.
В той же час в постанові від 17.10.2012 року № 2/013-12 той же Київський апеляційний господарський суд, але вже в іншому складі колегії суддів, дійшов висновку, що факт наявності оригіналу договору підтверджується наявністю нотаріально завіреної копіїзнятою нотаріусом з оригіналу. На думку суду, при вирішенні питання про наявність договору, оригінал якої не був наданий, важливе те, що завіряючи копію договору, нотаріус бачив оригінал договору і саме з оригіналу зняв його фотокопію, яку і завірив. При цьому суд послався на згадану норму п. 2 глави 7 Порядку і на ту обставину, що сторонами не було доведено протилежного. Варто також відмітити, що, судячи з усього, на позицію суду вплинули результати призначеної судом першої інстанції почеркознавської експертизи, яка в категоричній формі встановила факт відсутності ознак монтажу в технічному зображенні копії, а також ідентичність підпису представника однієї із сторін, досконалою на копії договору, його підписам на оригіналах інших документів. Суд першої інстанції, незважаючи на ці результати, дійшов висновку об незаключенности договори, але апеляційний суд його рішення переглянув.
Що ж до ВХСУ, то він, судячи з усього, схиляється до другої позиції. На це вказує і його постанови у вищезгаданих справах. У постанові від 05.12.2012 р. він вказав на передчасність укладення Київського апеляційного госпсуду у справі № 5011-36/3422-2012 про недоведеність факту припинення зобов'язань, пославшись, зокрема, на п. 2.4 постанов Пленуму ВХСУ від 26.11.2011 р. № 18згідно з яким у разі неподання оригіналів на вимогу суду справа розглядається по наявних доказах. А постановою від 29.11.2012 р. ВХСУ залишив в силі рішення Київського апеляційного госпсуду у справі № 2/013-12. Крім того, є досить стара постанова ВХСУ від 05.09.2006 р. № 7/778у якому він дійшов висновку, що в ситуації з втратою оригіналу договору надання його нотаріально завіреної копії є достатньою основою для вирішення справи по суті.
ВИСНОВОК:
Нотаріально завірена копія договору не має сили оригіналу. Але якщо одна із сторін заперечуватиме факт укладення договору, то така копія нарівні з іншими документами може бути доказом наявності такого факту. Переконати в цьому суд на підставі однієї лише нотаріально завіреної копії буде непросто, але разом з іншими доказами (зокрема, з результатами почеркознавської експертизи) це цілком можливо.
Євгеній Даниленко
"ЮРИСТ & ЗАКОН"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
