Новий Закон про банкрутство: важливі нюанси

Банкрутство - це законна процедура, в ході якої ви

перекладаєте гроші в кишеню брюк і віддаєте

піджак кредиторам.

Бернар Тристан

22 грудня 2011 року Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" були внесені зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (далі - Закон про банкрутство). Згідно з вказаними змінами текст Закону про банкрутство викладений в новій редакції. Вказані зміни набрали законної сили з 19.01.2013 року.

Але слід враховувати, що з 19.01.2013 року не усі справи про банкрутство розглядатимуться на підставі зміненого Закону про банкрутство. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012 року передбачено, що положення Закону про банкрутство в новій редакції застосовуватимуться тільки до тих справ про банкрутство, виробництво по яких було збуджене після набирання законної сили змін до Закону про банкрутство. Таким чином, справи про банкрутство, які були збуджені судами до набуття чинності Закону про банкрутство в новій редакції, розглядатимуть на підставі законодавства, що діяло до набирання законної сили вказаних змін. Виняток становлять:

• положення Закону про банкрутство в новій редакції, регулюючі продаж майна боржника. Вони повинні застосовуватися в справах про банкрутство, які були збуджені до набирання законної сили Закону про банкрутство в новій редакції;

• положення Закону про банкрутство в новій редакції, регулюючі ліквідаційну процедуру. Вони повинні застосовуватися у разі, якщо на момент набирання законної сили Закону про банкрутство в новій редакції судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури.

Положення Закону про банкрутство в новій редакції містять ряд нововведень, зокрема, вдосконалені судові процедури, що застосовуються до боржника, передбачена процедура санації боржника до порушення справи про банкрутство, врегульований порядок продажу майна боржника і т. п. Зупинимося на розгляді лише деяких нововведень.

Одним з нововведень Закону України про банкрутство в новій редакції (далі - Закон) є зміна правового статусу кредиторів. Так, згідно ст. 1 Закону кредитори розділені на наступні групи: конкурсні, поточні і забезпечені кредитори. При цьому до конкурсних кредиторів відносяться ті кредитори, чиї вимоги не забезпечені запорукою майна боржника. Згідно з положеннями ст. 26 Закону в роботі зборів кредиторів і комітету кредиторів мають право брати участь тільки конкурсні кредитори. Участь забезпечених кредиторів в представницьких органах кредиторів Законом не передбачено. Проте деякі ключові рішення в справі про банкрутство, наприклад план санації, світова угода, після їх прийняття представницькими органами кредиторів, повинні затверджуватися (узгоджуватися) забезпеченими кредиторами.

Закон по-новому регулює правовий статус кредиторів, що не встигли вчасно заявити свої грошові вимоги до боржника або що не заявили їх взагалі. Якщо раніше такі вимоги не включалися в реєстр вимог кредиторів і вважалися погашеними, то тепер, згідно ч. 4 ст. 23 Закони, такі вимоги кредитора не будуть конкурсними, проте все ж включаються в реєстр вимог кредиторів, але тільки в шосту чергу.

Заслуговують на увагу положення ч. 2 ст. 26 Закону, що встановлюють кворум для проведення зборів кредиторів. Так, перші збори кредиторів вважатимуться правомочними, якщо на нім є присутніми кредитори, що мають не менше чим 2/3 голосів. Наступні збори вважаються правомочними, якщо є присутніми кредитори, що володіють більше половини голосів. Таким чином, кредиторам, наприклад, для ухвалення рішень на перших зборах кредиторів необхідно заздалегідь потурбуватися про кворум. Якщо кворуму для ухвалення рішень не буде, кредитори не зможуть у встановлені Законом терміни клопотати перед судом про перехід у бажану для кредиторів судову процедуру банкрутства. В цьому випадку суд матиме право самостійно визначити долю боржника : визнати його банкротом і відкрити ліквідаційну процедуру або ж ввести процедуру санації боржника.

Позитивною зміною в процедурі формування представницьких органів є положення, яке встановлює, що конкурсний кредитор, якому належить 25 % і більше голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.

Слід зазначити, що положення Закону врегулювали деякі спірні моменти, пов'язані з визначенням складу і розміру грошових вимог кредиторів. Так, до ухвалення вказаного Закону суди по-різному визначали розмір вимог кредиторів, які були заявлені в іноземній валюті. У одних випадках суд касаційної інстанції вважав, що грошові вимоги мають бути переведені в національну валюту по курсу, встановленому Національним банком України на дату подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство, незалежно від дати заяви кредитором своїх вимог до боржника (см, наприклад, постанова Вищого господарського суду України від 02.09.2009 року у справі № 2-6/529-2009). У інших справах суд касаційної інстанції вважав, що вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, мають бути переведені в національну валюту по курсу, встановленому Національним банком України на дату подачі кредитором заяви з грошовою вимогою до боржника (див. постанову Вищого господарського суду України від 27.10.2009 року у справі № Б26/55-09).

Потім набуттям чинності Закону суди визначатимуть розмір вимог кредиторів, заявлених в іноземній валюті, по єдиному підходу. Так, ч. 2 ст. 23 Закони встановлює, що якщо вимоги до боржника виражені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті по курсу, встановленому Національним банком України на дату подачі кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Законом передбачається зміна підвідомчості і осудності деяких судових справ. Згідно п. 7 Завершальних і перехідних положень Закону внесено зміни в Господарський процесуальний кодекс України. Вказаними змінами передбачається, що господарським судам будуть підвідомчі деякі трудові спори, пов'язані з вимогами до боржника, відносно якого порушена справа про банкрутство, а саме: спори з вимогами про стягнення заробітної плати, спори з вимогами про відновлення на роботі посадових і службових осіб боржника.

Закон передбачає можливість проведення санації боржника до порушення справи про банкрутство. Така санація може бути проведена за наявності письмової згоди власника майна боржника, письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 % кредиторській заборгованості боржника згідно з даними бухгалтерського обліку. Окрім цього, план санації має бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами і затверджений загальними зборами кредиторів боржника. Законом передбачено, що порядок проведення зборів кредиторів визначається Положенням про порядок проведення санації до збудження виробництва в справі про банкрутство, яке має бути затверджене Вищим господарським судом України. Термін дії процедури санації боржника до збудження виробництва в справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня твердження судом плану санації.

Законом визначений ряд особливостей порушення справи про банкрутство. Так, справа про банкрутство порушується лише після того, як суд в підготовчому судовому засіданні перевірить обгрунтованість вимог заявника. Підготовче судове засідання має бути проведене упродовж 14 днів з дня винесення визначення про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин - не пізніше 30 календарних днів. Одним з позитивних нововведень Закону на цій стадії виробництва в справах про банкрутство є обов'язок суду залучати до матеріалів справи заяви про банкрутство, які були подані іншими кредиторами до дня проведення підготовчого судового засідання. І у випадку якщо заява первинного кредитора буде визнана необгрунтованою, суд зобов'язаний приступити до розгляду заяв, що поступили від інших кредиторів. Вказане нововведення дасть можливість виключити ситуації, що зустрічалися до внесення змін до Закону про банкрутство, а саме: після порушення справи про банкрутство боржник розраховувався з кредитором, що ініціював, кредитор, що після чого ініціює, або відкликав заяву про порушення справи про банкрутство, або ж не публікував оголошення про порушення справи про банкрутство. У цих випадках суд припиняв виробництво в справі про банкрутство боржника. При цьому боржник за період знаходження справи в суді намагався максимально забезпечити безпеку своїх активів і у разі, якщо йому це вдавалося, те наступне порушення справи про банкрутство значно зменшувало шанси кредиторів на погашення заборгованості.

Згідно з положеннями Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться судом при збудженні виробництва в справі про банкрутство. При прийнятті до виробництва заяви про порушення справи про банкрутство суд має право лише заборонити власникові майна боржника і боржникові приймати рішення про ліквідацію, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби. Вказані положення Закону дають можливість "активним" і "наполегливим" кредиторам, у разі наявності відкритого старанного виробництва, спробувати повернути заборгованість через старанну службу до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Також хотілося б відмітити нововведення в оплаті послуг арбітражного керівника. Так, ст. 115 Закону передбачено, що за виконання повноважень розпорядника майна арбітражний керівник отримує щомісячну винагороду у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до дня порушення справи про банкрутство, але не менше 2 мінімальних заробітних плат і не більше 5 мінімальних заробітних плат. При цьому в процедурі розпорядження майном оплата винагороди здійснюється шляхом авансування заявником (кредитором або боржником) грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

Грошова винагорода арбітражному керівникові за здійснення повноважень керівника санації, ліквідатора складається з основної і додаткової винагороди. Розмір основної винагороди складає дві середні заробітні плати керівника боржника за останні 12 місяців до дати введення процедури санації або ліквідації, але не більше 10 мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи арбітражного керівника. Додаткова винагорода складає 5 % від об'єму стягнутих на користь боржника активів, а також 3 % від об'єму погашених вимог конкурсних кредиторів.

При оплаті послуг арбітражного керівника необхідно враховувати зміни в його податковому статусі. Так, згідно ч. 1 ст. 4 Закони арбітражні керівники є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Відповідні зміни були внесені і в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (набудуть чинності з 19.01.2013 року). У зв'язку з цим кредиторам, е що оплачує послуги арбітражного керівника, а також боржникові необхідно враховувати положення п. 178.5 ст. 178 Податкового кодексу України. Згідно з вказаною нормою Податкового кодексу України податкові агенти (кредитори, боржник, послуги арбітражного керівника, що оплачують) звільняються від сплати податку на прибутки фізичних осіб при виплаті винагороди арбітражному керівникові, у разі надання арбітражним керівникам довідки про узяття його на облік в податковому органі в якості особи, що здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, у разі ненадання вказаної довідки при виплаті винагороди арбітражному керівникові суб'єкт господарювання, що оплачує послуги арбітражного керівника, зобов'язаний з нарахованої арбітражному керівникові суми утримати податок на прибутки фізичних осіб.

Максим Левкин

адвокат, старший юрист

Юридична фірма

"Губенко і партнери"

____________________________________________________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам