Правовий статус працівників охоронних фірм до і після Закону

Починаючи розмову про права і обов'язки суб'єктів охоронної діяльності, необхідно, в першу чергу, чітко розуміти, що під ними розуміється. Згідно ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" (далі - Закон) до таких відносяться суб'єкти господарювання будь-якої форми власності, створені і зареєстровані на території України, що здійснюють охоронну діяльність на підставі отриманої в установленому порядку ліцензії.

Відповідно, під суб'єктами охоронної діяльності ми розуміємо саме юридичних осіба не його персонал. Працівники ліцензованих фірм, що роблять послуги з охорони, є персоналом охорони, тобто згідно з тією ж статтею Закону це працівники, що безпосередньо виконують функції по охороні майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня. Про компетенцію останніх ми і поговоримо в цій статті.

Закон є першим нормативним актом такого рівня у сфері послуг з охорони. До цього регламентація прав і обов'язків персоналу охорони визначалася відомчим нормативним актом - Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності за поданням послуг з охорони власності і громадян (далі - Ліцензійні умови). Ці умови затверджені наказом МВС України № 505 від 01.12.2009 року.

При порівнянні Закону і Ліцензійних умов неважко помітити, що більшість термінів і положень Закону перекочували в нього саме з Ліцензійних умов. Це цілком логічний крок - використання вже наявних і відпрацьованих на практиці положень і формулювань.

Слід звернути увагу, що Закон у більшості своїй закріпив нормативно права, активно використовувана персоналом охорона досить довгий час.

У Ліцензійних умовах права персоналу охорони окремим пунктом не прописані. Тому ці права в Ліцензійних умовах можна визначати тільки побічно, виходячи із вживаних заходів охорони, поняття охорони і обмежень на дії персоналу охорони.

Нижче ми проаналізуємо права персоналу охорона, що з'явилася у них згідно із Законом, одночасно порівнюючи їх з Ліцензійними умовами.

У Законі права персоналу охорони виділені в окрему статтю 12. До таких відносяться:

1. Право вимагати від осіб припинення протиправних дійдотримання законності і правопорядку. У Ліцензійних умовах це право можна визначити з обов'язку, вказаного в п. 4.1: припинення протиправних дій відносно об'єктів охорони здійснюється з дотриманням вимог законодавства України.

2. Право вимагати від службових осіб об'єктів охорони і інших осіб дотримання пропускного і внутрішньооб'єктового режимів. У п. 1.4.1 Ліцензійних умов це право можна виділити з права контролю за проходженням на об'єкт охорони, пересуванням його територією, а також залишенням його обличчями, переміщенням предметів відповідно до порядку, встановленого власником майна, що охороняється.

3. Право не допускати проникнення осіб на об'єкт охорони і право затримання що намагаються проникнути (що проникли) на об'єкт охорони або що залишають його з порушенням встановлених правил, з обов'язковим негайним повідомленням про це територіального органу внутрішніх справ. У Ліцензійних умовах це право мається на увазі в понятті фізичної охорони (п. 1.4.2), під якою розуміються безпосередні дії персоналу охорона, спрямована на виявлення, запобігання і припинення несанкціонованих проникнень на об'єкт охорони, знаходжень осіб на цьому об'єкті, протиправного заволодіння майном, його використання, спричинення збитків майну. Одночасно передбачений обов'язок негайного повідомлення органів міліції, оскільки подальший розгляд з порушником - це вже компетенція правоохоронних органів.

4. Право протидіяти правопорушникам і негайно повідомляти органи внутрішніх справ про здійснення цими особами злочину або адміністративного правопорушення. Кореспондує вищеописаному п. 4.1 Ліцензійних умов, що дозволяє припинення протиправних дій. В той же час доданий обов'язок негайного повідомлення органів внутрішніх справ про неправомірні дії. Така конкретизація дозволить, з одного боку, ставити персонал охорони в рамки закону, посилаючись на те, що у разі протидії вони зобов'язані повідомляти про це в міліцію, і незаконна протидія для персоналу охорони буде відгукнеться негативними наслідками. З іншого боку, особи, що дійсно здійснюють неправомірні дії, повинні розуміти, що у разі протистояння з персоналом охорони останні будуть зобов'язані повідомити про інцидент в міліцію і для порушника це спричинить абсолютно інші наслідки.

5. Право застосовувати заходи фізичної дії, спеціальні засоби і використовувати службових собак відповідно до цього Закону. Надане право було у персоналу охорони і раніше (п. 1.4.1 Ліцензійних умов). При цьому слід звернути увагу, що наданому праву в Законі кореспондує обов'язок не використовувати майно, призначене для виняткового користування військовими формуваннями і правоохоронними органами (ст. 10 Закону). Відповідно, вогнепальну зброю і інші атрибути виключно військових і силовиків приватній охороні не видно.

6. Право під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд речей фізичних осіб (по їх добровільній згоді)транспортних засобів, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, надають право на вхід (вихід) осіб, внесення (винесення), ввезення (вивезення) майна, в'їзд (виїзд) транспортних засобів, зокрема відносно їх відповідності складу матеріальних цінностей, переміщуваних на об'єкти охорони (з об'єктів охорони). Надане право в Ліцензійних умовах витікало з п. 1.4.1, описаного раніше. Слід звернути особливу увагу, що огляд речей фізичних осіб можливий тільки з їх добровільної згоди. Відповідно, за відсутності такого охорона проводити огляд не може. Хоча Закон і не вимагає підтвердження такої згоди, але оформлення цієї згоди письмовим документом або за допомогою технічних засобів (відеозйомка) дуже бажано. У разі скарг на неправомірні дії охорони це дозволить спростувати аргументи скаржника. У осоружній ситуації, при дійсно неправомірних діях охорони, відеозапис цих дій дозволить притягнути винних охоронців до відповідальності.

7. Право проводити відкриту відео- і фотографування подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям з обов'язковим обнародуванням на об'єкті інформації, що охороняється, про здійснення таких заходів. Тут законодавець також вводить додаткову гарантію від свавілля охорони, зобов'язуючи суб'єкта охоронної діяльності зберігати матеріали цих записів з дотриманням наступних умов :

- належним чином, т. е. із забезпеченням збереження матеріалів і інформації;

- упродовж одного року з моменту отримання (читай "виготовлення") матеріалів суб'єкт охоронної діяльності повинен зберігати ці матеріали і тільки після закінчення цього терміну може знищити комиссионно, у складі трьох чоловік, із складанням відповідного акту знищення.

Необхідно акцентувати увагу на обов'язку повідомлення тих, що усіх потрапляють на об'єкт, що охороняється, про наявність зйомки шляхом розміщення відповідного повідомлення. Бажано, щоб таке повідомлення було на видному місці при вході (входах) на об'єкт і розташовувалося так, щоб не помітити його було не можна. Проходження повз таке повідомлення на об'єкт (вхід на об'єкт) означає прийняття зйомки як умови входу і перебування на об'єкті. Таке розміщення повідомлення робить неспроможними можливі посилання винних осіб на те, що повідомлення просто не було помічене.

У Ліцензійних умовах (п. 1.4.1) таке право окремо не виділялося і охоплювалося правом використовувати технічні засоби охоронного призначення (сигналізації, теле-, відеоспостереження, контроль доступу).

Що стосується обов'язків персоналу охоронито їх в ст. 13 Закону значно менше, всього чотири пункти, а саме:

1. Обов'язок забезпечення цілісності майна, що охороняється, об'єктів охорони, недоторканості фізичних осіб, що охороняються;

2. Обов'язок припинення шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушень режиму роботи об'єктів;

3. Обов'язок негайного повідомлення правоохоронних органів про незаконні дії, що мають ознаки злочину, в місцях здійснення заходів охорони;

4. Обов'язок збереження конфіденційності і секретності інформації, відомої, що стала, у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Відразу ж тут зроблена обмовка: окрім випадків, передбачених законодавством. Законодавець робить виключення для правоохоронних органів, судів і інших уповноважених суб'єктів держави.

Окрім вищезгаданих прямих обов'язків персоналу охорони, є і інші, вказані в ст. 10 Закону і що стосуються як суб'єктів охоронної діяльності в цілому, так і персоналу охорони. До таких відносяться:

1. Вищеописаний обов'язок не використовувати майно, призначене виключно для військових і правоохоронців.

2. Обов'язок не використовувати знаки приналежності до військових, правоохоронних, контролюючих і іншим органам виконавчої влади, їх спеціальним підрозділам, у тому числі в назві суб'єкта охоронної діяльності, на одязі, транспорті реагування, будовах, документації;

3. Обов'язок не перешкоджати представникам правоохоронних і інших органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовцям, а також громадянам в здійсненні ними повноважень, наданих законами і іншими нормативно-правовими актами. Тим самим встановлено обмеження на втручання приватних охоронних структур в конфлікти з державними органами.

4. Обов'язок не розголошувати зведення про прийняті заходи охорони, інформацію з обмеженим доступом і конфіденційну інформацію. Кореспондує з обов'язком, закріпленим в ст. 13 Закону.

5. Обов'язок не приховувати факти про підготовлювані і здійснювані злочини, незалежно від інтересів замовника послуг з охорони. Виконання цього обов'язку в деяких випадках дуже маловірогідно, оскільки з упевненістю можна сказати, що невиконання охоронцем вимог замовника спричинить відмова від послуг цього охоронця. Відповідно, охоронець встає перед вибором: стати співучасником злочину або втратити клієнта. Вибір в даному випадку буде суто індивідуальний і обумовлений обставинами. У ідеалі хотілося, щоб все-таки інтереси клієнта не виходили за рамки закону і охорона була для клієнта стримуючим від злочину механізмом.

6. Обов'язок не охороняти особу, що здійснює адміністративне правопорушення або злочин або намагається їх зробити. Розвиває попередній обов'язок і дає пряму заборону на охорону порушника.

7. Обов'язок не здійснювати дії, що зазіхають на права, свободи і власність фізичних осіб, а також що ставлять під загрозу їх життя, здоров'я, честь, гідність і ділову репутацію.

8. Обов'язок не використовувати засобу радіозв'язку без дозволу на їх використання на наданих частотах.

9. Обов'язок не проводити заходи, що відносяться до оперативно-розшукових. Тут йде пряме відсилання до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" як до переліку заходів.

10. Обов'язок не брати участі у виконанні судових рішень під час старанного виробництва. Тим самим присікається тенденція залучення приватних охоронних структур, що склалася, до виконання судових рішень, у тому числі до "рейдерських захоплень".

11. Обов'язок не вступати в силове протистояння з персоналом охорони інших суб'єктів господарювання. Іншими словами, заборонено охоронцям однієї охоронної фірми проводити силові дії проти охоронців іншої охоронної фірми. В цьому випадку в конфлікт повинні втручатися і дозволяти його представники держави.

При цьому слід зазначити, що недотримання п. 1, 3, 5 і 11 тягне для суб'єкта охоронної діяльності анулювання ліцензії.

ВИСНОВОК:

Підсумовуючи, хотілося б відмітити, що конкретизація прав і обов'язків персоналу охорони на рівні Закону дозволить чіткіше визначати правомірність або неправомірність їх дій. З одного боку, це захистить обивателя від свавілля приватної охорони, давши можливість обмежити дії охоронців рамками Закону. З іншого боку, наявність і чітке визначення прав охоронців дасть доброчесним представникам цієї професії дієві механізми для виконання своїх функцій. У будь-якому випадку, цей нормативний акт, як і усі інші, заломлюватиметься через призму правозастосування. Саме від останнього і залежить адекватність і дієвість Закону в реаліях.

Кирило Казак

партнер ЮФ "ККД Консалтинг"

_______________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.