Перш, ніж розповісти про способи захисту програмного забезпечення, пару слів про місце, яке займає серед них патентування.
Найбільш поширена форма захисту ПО - захист за допомогою авторського права, найважливішою перевагою якого є її простота. Авторсько-правова охорона не залежить від формальних процедур, таких як реєстрація або депонування копії. Це означає, що авторсько-правова охорона є автоматичною - вона починається з моменту створення твору. Крім того, власник авторського права користується відносно тривалим періодом охорони, який, як правило, триває впродовж життя автора плюс 70 років (Україна) або в деяких країнах 50 років після смерті автора. Багато компаній використовують реєстрацію авторського права в цілях оподаткування і постановки своїх розробок на баланс компанії.
Актуальним способом захисту в тих випадках, коли алгоритм роботи програми (сервісу) тісно пов'язаний з назвою, являється захист назви. Практикована реєстрація назв програм і сайтів, як торгових марок, в державному департаменті інтелектуальної власності дозволяє надійно захищати назви програм, баз даних і сайтів від крадіжки, а також отримувати прибуток від їх використання третіми особами. Власник зареєстрованої торгової марки може зажадати відшкодування збитку від незаконного використання його торгової марки, а також заборонити її використання.
Отримання патенту є найбільш трудомісткою процедурою і підходить не для усіх програмних розробок, але, на думку багатьох патентних повірених, надає найбільшу міру захисту. Одна з вагомих причин полягає в тому, що авторсько-правова охорона поширюється лише на вирази, а не на ідеї, процедури, робочі методи або математичні концепції як такі. Хоча авторське право охороняє "точне вираження" комп'ютерних програм, воно не охороняє "ідеї" і "способи", які лежать в основі комп'ютерної програми і частенько мають велику комерційну цінність.
Існує думка про те, що отримати патент на програмне забезпечення можна тільки в США, але це не зовсім вірно. Українське законодавство надає можливість захистити програмні продукти в якості патенту на корисну модель. Патент на корисну модель надає такий же об'єм прав, як і патент на винахід, тоді як отримати його набагато простіше, ніж патент на винахід. Для того, що б отримати патент на корисну модель вона повинна мати таку якість, як патентоспроможність. Патентоспроможність - сукупність властивостей технічного рішення, без наявності яких воно не може бути визнане корисною моделлю на основі чинного законодавства. Умовами патентоспроможності для корисної моделі є новизна і промислова застосовність. Відповідно до законодавства України об'єктом корисної моделі, на яку видається патент, можливо, у тому числі, і процес. Саме як "процес" патентні повірені України реєструють програмні продукти.
Проте слід врахувати, що патентування і реєстрація корисної моделі проводиться за спрощеною процедурою, тому при розгляді заявки не здійснюється перевірка на відповідність цим критеріям. Український інститут промислової власності встановлює дату подачі заявки, визначає приналежність об'єкту, що заявляється, до корисних моделей, перевіряє правильність оформлення і дотримання процедури подачі заявки, після чого видає патент.
За умови правильного оформлення усіх документів можна зареєструвати патент на корисну модель, в якому буде заявлений не новий і навіть такий, що не реалізовується на практиці об'єкт. І такий патент діятиме, надаючи своєму власникові повний об'єм прав до тих пір, поки хто-небудь його не оспорить. Не дивлячись на те, що експертиза корисної моделі не проводиться, таку експертизу впродовж 3-х років від дати отримання патенту може замовити будь-яку особу. Якщо після закінчення проведення експертизи з'ясується, що патент на корисну модель не відповідає критеріям новизни і промислової застосовності, такий патент буде визнаний недійсним.
|
Андрій Пархоменко |
Таким чином, говорити про те, що отримання в Україні патенту на корисну модель істотно узабезпечить заявника від зазіхань на результати його інтелектуальної праці, не зовсім вірно. Також необхідно враховувати той факт, що програмне забезпечення, як правило, розробляється, орієнтуючись не лише на український ринок. Ефективне патентування ж програмного забезпечення в інших країнах у більшій частині також неможливе.
Так, в Росії є обмеження патентування програмних продуктів. Відповідно до статті 1351 Цивільного кодексу РФ в якості корисної моделі охороняється технічне рішення, що відноситься до пристрою. Також цивільний кодекс РФ містить пряме виключення реєстрації програмного продукту як винаходи - стаття 1350 Цивільного кодексу РФ.
У Європі ж ЕПК (Європейська патентна конвенція) чітко виключає комп'ютерну програму і методи роботи з патентоспроможних об'єктів. Хоча в ЕПК не міститься точного визначення терміну винахід, в цілому розуміється, що винаходи відповідно до патентного законодавства повинні мати технічний характер.
Американська правова система має ряд специфічних особливостей, які і зробили можливою появу софтверних патентів. До 1981 р. масова видача софтверних патентів в США не практикувалася. Цікавою є історія першого прецеденту патентування програмного забезпечення. У 1981 році Сатья Ліг Асиджа отримав перший патент на комп'ютерну програму. Цій програмі був мовний інтерфейс Swift - Answer. Індієць за походженням, Асиджа створив цю програму ще в 1969 році. Він хотів запатентувати, звертався до декількох патентних повірених, але згідно з рішенням Верховного Суду США програмне забезпечення не підлягало патентному захисту, воно могло бути захищене тільки за допомогою авторського права. Але Асиджа з цим не погоджувався, оскільки авторське право могло захистити програму або її частину, але не могло захистити ідею, яку вона реалізувала. Асиджа вирішив сам підготувати і подати заявку на патент і вести за нею діловодство як патентний повірений. Він поступив в юридичний коледж, вивчив патентне право, склав іспит і отримав статус патентного повіреного. 30 грудня 1974 він подав свою заявку на винахід в Патентне відомство США. Після семирічної битви 26 травня 1981 Асиджа отримав патент на винахід № 4270182.
З усього написаного вище можна зробити висновок, що отримання патенту на корисну модель не узабезпечить автора на УСЕ 100% від реалізації його ідеї іншими особами. І це логічно. Адже IТ- галузь дуже динамічна, тому отримувати патент на конкретну програму означає перекривати шлях розвитку певної ідеї для усього людства. Ідеї і методи, що лежать в основі програмного продукту, можуть бути базовими для подальшого розвитку програмних застосувань. У випадку якщо володар патенту не буде зацікавлений в розвитку програмного продукту, то його методи і алгоритми неможливо буде використовувати і удосконалювати. Такої логіки дотримуються у більшості країн світу.
Андрій Пархоменкоюрист, фахівець в області IT- права і інтелектуальної власності юридичної компанії "Юскутум"
