Людське життя - це вища соціальна цінність кожного суспільства. Право на життя гарантоване Конституцією України і Цивільним кодексом України. Саме тому питання легалізації евтаназії мають не лише соціальний і морально-релігійний аспект, але і юридичний, вивчення якого і є метою цієї статті.
Слово "евтаназія" має грецьке походження і в перекладі російською мовою означає "легка смерть". Ось тільки відкритим залишається питання: евтаназія - це легка смерть або милосердне вбивство. Тому, інтерес до обговорення необхідності легалізації евтаназії викликає такий резонанс у більшості держав світу.
Україна так само не є виключенням. Верховна Рада України вже ставила на обговорення питання про узаконення евтаназії, але зважаючи на різкі протести духовенства, це питання так і залишилося недозволеним.
Для розуміння суті проблеми, слід зазначити, що евтаназію розділяють на активну і на пасивну. Введення в Україні активної евтаназії супроводжуватиметься рядом складнощів, оскільки під активною евтаназією мається на увазі здійснення лікарем певних дій із спричинення смерті пацієнтові. Легалізація пасивної евтаназії реальніша, оскільки вона не покладає на лікаря клеймо вбивці, маючи на увазі, що лікар не здійснює ніяких необхідних дій для підтримки життєздатності пацієнта.
Не слід забувати, що клятва Гіппократа і зовсім свідчить: "Я не дам нікому просимого у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму". Таким чином, евтаназія є прямим порушенням лікарем клятви Гіппократа, навіть в країнах, де вона легалізована. Евтаназія суперечить праву людини на життя, а тому її легалізація в першу чергу повинна вирішити спірне питання співвідношення права людини на життя і відповідальності за позбавлення життя.
Наявність закону про легалізацію евтаназії не гарантує відсутність можливості її спростування, і як наслідок - притягнення лікаря до карної відповідальності, оскільки у будь-якому випадку, грань між евтаназією і вбивством дуже умовна. При спростуванні евтаназії, доведення відсутності провини безпосередньо залежатиме від чіткого дотримання лікарем легалізованої процедури її здійснення.
Саме тому в нашій країні легалізація евтаназії матиме значно більше негативних сторін, ніж позитивних.
|
Дарина Черняхівська |
В першу чергу, під завуальованою евтаназією бездомних, самотніх, або ж просто неспроможних людей і необов'язково смертельно хворих використовуватимуть як живий матеріал для здійснення дослідів або для примусового донорства органів. Як би страшно це не звучало, але "смертельний діагноз" в нашій країні можна поставити кому завгодно, якщо ваша брунька, печінка, а може і серце комусь придивилося. Лікарем ставитися питання "все одно ж помирати, чом би не врятувати життя комусь іншому". У нерідких випадках людини і зовсім не запитують. Така система налагоджена і добре відпрацьована, але за умови легалізації евтаназії - стане ще і абсолютно законною в очах правосуддя. З лікарів зніматиметься не лише моральна, але і карна відповідальність, оскільки довести, чи убили людину по його власній волі, чи ні - фактично неможливо.
Отже, з огляду на те, що легалізація активної евтаназії занадто рискованна в першу чергу для незахищених верств населення, оскільки передбачає очевидну можливість зловживання лікарями "правом на евтаназію", її введення може супроводжуватися рядом нерозв'язних проблем, то закономірнішим і менш ризикованішим було б введення пасивної евтаназії, юридичні аспекти якої розглянемо детальніше.
Отже, застосування евтаназії залежить від наявності двох чинників : незаперечності поставленого смертельного діагнозу і наявності згоди пацієнта.
В першу чергу виникає питання процедурних моментів винесення медичного висновку про смертельний діагноз, який і буде однією з підстав для здійснення евтаназії. Таким чином, слід на законодавчому рівні передбачити необхідність проведення консиліуму лікарів різних напрямів для прийняття ними рішення про невиліковність хвороби, яке обов'язково має бути одноголосним. З юридичної точки зору, таке рішення має бути не просто зафіксоване окремим документом і завірене нотаріально, але і підтверджено свого роду експертним укладенням, детально обгрунтованим.
Проблема фіксації волевиявлення пацієнта може бути розв'язана таким чином.
Згода пацієнта на евтаназію доцільно оформити у вигляді односторонньої угоди, обов'язково завіреної нотаріально. Згода пацієнта може бути так само зафіксована на відео при обов'язковій присутності лікаря психіатра, нотаріуса, і мінімум двох свідків. Лікар психіатр повинен підтвердити, що пацієнт знаходиться в здоровому глузді і здатний усе зважити і оцінити свої шанси на одужання. При цьому обов'язково необхідно враховувати фізичний стан пацієнта. Присутність нотаріуса потрібна, щоб зафіксувати волевиявлення пацієнта і відсутність тиск на нього з боку.
У випадку якщо людина знаходиться без свідомості, мова про евтаназію і зовсім йти не може, оскільки ні в якому разі не можна надавати право вирішувати "жити або немає людині" кому б то не було, навіть найближчим родичам.
У будь-якому випадку, при легалізації пасивної евтаназії, в українське законодавство необхідно буде внести істотні зміна. В першу чергу - необхідно буде ухвалити закон про легалізацію евтаназії, в якому чітко прописати не лише випадки, в яких дозволена евтаназія, але і усі витікаючі з неї наслідки в першу чергу для лікарів.
Самим недозволеним буде питання внесення змін до Конституції України, яка проголошує людське життя вищою соціальною цінністю і до Карного кодексу України, який передбачає карну відповідальність за її позбавлення. Цей ребус належить вирішити законодавцеві у разі легалізації евтаназії.
До цивільного кодексу також необхідно буде внести зміни, а саме прибрати імперативну норму відносно заборони на задоволення прохання фізособи про припинення його життя. Швидше цю норму доведеться замінити забороною на задоволення прохання родичів хворого припинити його лікування у разі перебування його без свідомості. Так само багато змін і доповнень необхідно буде внести в підзаконні нормативні акти, а саме роз'яснити нотаріусам порядок оформлення рішення пацієнта об евтаназії, порядок нотаріального завірення лікарського укладення, порядок проведення відео фіксації волевиявлення пацієнта і інше.
Але якщо аналізувати усі аспекти евтаназії, то єдиним вірним укладенням буде те, що її легалізація спричинить виникнення ще більшої кількості протиріч і розбіжностей в законодавстві, чим є на сьогодні. Саме тому і недоцільно легалізовувати абсолютно неприйнятне з моральної і юридичної точки зору явище, яке суперечить соціальним засадам суспільства будь-якої демократичної, соціальної і правової держави, яким згідно Конституції, являється Україна.
Дарина Черняхівськаюрист ЮФ Integrites
