Мабуть, одним з основних чинників, що визначають об'єм декларованих відомостей, обмеження у використанні товарів, а також необхідність сплати податків, є митний режим товарів.
Що ж таке митний режим? Митний кодекс визначає це поняття як комплекс взаємозв'язаних правових норм, які відповідно до заявленої мети переміщення товарів через кордон України встановлюють митні процедури відносно цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і їх використання після митного оформлення.
Як і раніше, в Кодексі передбачено 14 митних режимів (з урахуванням розподілу тимчасового ввезення і вивезення в окремі режими)кожен з яких декларант має право вибрати самостійно. Декларант також має право змінити митний режим, в якому перебувають товари, за умови дотримання правил і обмежень, передбачених для нового режиму.
Детальніше хотілося б зупинити увагу на тих режимах, застосування яких зазнало найбільшу кількість змін і новацій у світлі нового Митного кодексу України.
Реімпорт/реекспорт
Передусім, відмітимо, що згідно оновленої редакції Кодексу є усі підстави для відродження таких режимів, як реімпорт і реекспорт. Слід зазначити, що незважаючи на їх теоретичне існування з давніх часів, режими практично не застосовувалися. Дія цих режимів пов'язана в першу чергу з можливістю звільнення/повернення мит залежно від первинного переміщення товарів. На практиці митні органи частенько вимагають сплати імпортних податків при реімпорті. У такій ситуації простіше було розмістити товари в режимі імпорту, не покладаючи на себе додаткових обмежень по дотриманню режиму.
Повернення сплачених імпортних мит при розміщенні товарів в режим реекспорту в принципі не було передбачене положеннями Митного кодексу.
Тимчасове ввезення/вивезення
Велика кількість питань виникає при розміщенні товарів в режимі тимчасового ввезення. Правила застосування цього режиму пройшли в Україні довгий шлях трансформацій. З 2004 року Україна приєдналася до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція). В той же час національне законодавство, зокрема попередня редакція Митного кодексучастенько, не узгоджувалося з положеннями Конвенції. Йдеться про численні випадки сплати в повному об'ємі імпортних мит і податків з товарів, що тимчасово ввозяться. Цей підхід абсолютно не відповідав самій суті режиму, оскільки повна сплата мит і податків фактично дає підстави для випуску товарів у вільне звернення без яких-небудь зобов'язань зворотного ввезення/вивезення.
Крім того, багато положень Конвенції було імплементовано абсолютно нещодавно. Серед таких, норми, що регламентують використання гарантійного документу - карнета А. Т. А., а також можливість часткового звільнення від сплати податків відносно товарів, що не задовольняють умовам повного звільнення.
У такій ситуації Митний кодекс покликаний поставити фінальну точку в гармонізації національного законодавства і міжнародних правил. І для цього дійсно є передумови. Приміром, в частині повного звільнення від сплати імпортних митних платежів Кодекс містить норму відсилання, що передбачає, що повністю звільняються товари на умовах, передбачених додатками B.1 - B.9, C і D Стамбульської конвенції.
Серед неприємних нововведень Кодексу - обов'язкове застосування фінансових гарантій на увесь термін дії режиму тимчасового ввезення з повним звільненням від сплати податків. Надання таких гарантій, поза сумнівом, спричинить певні фінансові витрати для підприємств, що користуються цим режимом.
Митний склад
Передбачені істотні нововведення і для режиму митного складу. Приміром, Кодекс дозволяє тимчасово випускати товари, що знаходяться в цьому режимі, з дозволу митного органу на строк до 45 днів. Не секрет, що і раніше товари, що знаходяться в режимі ТЛС, використовувалися в господарській діяльності окремих підприємств у міру потреби. Але відсутність правових підстав для цього успішно замінювалася "лояльністю" місцевих чиновників. Тепер же об'єм такої "лояльності" може бути значно скорочений.
Крім того, новий Митний кодекс прямо передбачає можливість передачі права власності на товари, поміщені в цей митний режим. Відсутність такої норми на практиці дозволяла митним органам розглядати продаж товарів, розміщених на митному ліцензійному складі, як неправомірні дії з товарами, що знаходяться під митним контролем.
Вільна митна зона
Спеціальна митна зона - режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію СТЗ і вивозяться за межі України із звільненням від оподаткування і без застосування заходів нетарифного регулювання ВЭД, а українські товари, які ввозяться на територію СТЗ, підлягають оподаткуванню і нетарифним заходам.
Нова редакція Митного кодексу, залежно від операцій, які можуть здійснюватися на території СТЗ, виділяє три види спеціальних митних зон :
• СТЗ комерційного типу - передбачає здійснення простих складських операцій, необхідних для забезпечення збереження товарів, зокрема: чищення, провітрювання, зберігання, сушку, інвентаризацію, дроблення партій, сортування, упаковку, маркіровку і інші подібні операції;
• СТЗ сервісного типу - створюється передусім для здійснення ремонтних робіт, модернізації, будівництва повітряних морських і річкових судів, їх компонентів, складових деталей і інш.;
• СТЗ промислового типу - повністю регламентується окремими законами України для кожної окремої зони такого типу. У тому числі такими законами будуть врегульовані переліки товарів, які можуть ввозитися на територію зони, і операції.
Практика застосування спеціальних економічних зон в попередніх періодах свідчить про велику кількість порушень, що викликають значні втрати Державного бюджету України. Саме тому з 2005 року пільги і преференції, передбачені для таких територій, були фактично скасовані. Ефективність же цього режиму в умовах нового Митного кодексу можливо буде оцінити тільки в комплексі з іншими законодавчими і нормативними актами після його практичного застосування.
Нова редакція Митного кодексу, залежно від операцій, які можуть здійснюватися на території СТЗ, виділяє три види спеціальних митних зон : комерційну, сервісну і промислову |
Переробка товарів на / за межами митної території України
Істотні зміни осягнули і режими переробки товарів на / за межами митної території України. Тут слід зазначити повну відміну вексельної форми гарантування сплати податків при ввезенні товарів на переробку. Важко повірити в надійність механізму контролю таких операцій, при якому сплата податків контролюється податковою службою (векселедержателем), а умови дотримання режиму, зокрема термін переробки, об'єм переробленої сировини і інше, - митною. Причому Кодекс просто звільняє такі товари від оподаткування. Позитивним моментом є і істотне збільшення терміну переробки товарів з 90 до 365 днів.
Але воістину новаторською для України є концепція еквівалентної компенсації. Ця концепція дозволяє використовувати, приміром, українські товари в технологічному процесі переробки іноземної сировини з наступним ввезенням еквівалентних (аналогічних тим українським товарам, що були використані) іноземних товарів для компенсації вже витрачених товарів. Використання еквівалентних товарів являється, безумовно, вигідним українським переробним підприємствам, оскільки дозволяє узабезпечити виробничий цикл від збоїв, пов'язаних з відсутністю виробничих компонентів. Але благонадійність цієї концепції в частині ідентифікації еквівалентних товарів і оцінки їх взаємозамінюваності можна буде оцінити тільки після її практичного застосування.
ВИСНОВКИ:
В цілому розділ нового Митного кодексу, що регламентує застосування митних режимів, заслуговує схвальної оцінки. Законодавчі зміни в цій частині були потрібні і з точки зору приведення національної нормативної бази у відповідність з міжнародними стандартами, вимогами Кіотської і Стамбульською конвенцій. В той же час правозастосовна практика в Україні свідчить, що реалізація законодавчих норм частенько залежить від їх трактування контролюючими органами. Хочеться сподіватися, що позитивний механізм здійснення митних процедур не залишиться тільки в декларативному виді.
