На своєму засіданні 6 березня 2012 року Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку прийняла Рішення № 373 "Про внесення змін до Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств і їх обороту (відносно порядку визначення доходу по облігаціях) " (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 березня 2012 року під № 451/20764, далі - "Рішення"), яким були внесені зміни в Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств і їх обороту, що внесло невеликі корективи в порядок визначення доходу по процентних облігаціях, розміщених публічно
Як було?
До ухвалення Рішення порядок визначення процентної ставки по облігаціях підприємств був гранично простий: згідно Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств і їх обороту (затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 17 липня 2003 роки № 322 зі змінами і доповненнями, надалі - "Порядок емісії облігацій"), емітент визначав процентну ставку в рішенні про здійснення емісії, вказував її в проспекті емісії і здійснював розміщення облігацій по цій процентній ставці. При цьому, проміжок часу між ухваленням рішення про розміщення облігацій і самим розміщенням складає від 40 днів (мінімальний термін, необхідний за законодавством для здійснення усіх реєстрацій), в середньому ж на практиці цей проміжок складає близько напівроку.
Природно, що за півроку ситуація на ринках цінних паперів і позик може істотно змінитися. Особливо це актуально у світлі прогнозованої в найближчому майбутньому інфляції - компанії, які могли б зараз приймати рішення про розміщення облігацій, не можуть досить точно спрогнозувати ситуацію на ринку позик в національній валюті у кінці року. Як наслідок, така ситуація якщо і не зупиняє компанії від ухвалення рішень про розміщення облігацій, то щонайменше є істотним стримуючим чинником. Ця проблема не залишилася без уваги НКЦБФР, у зв'язку з чим, Комісія, ймовірно, і прийняла Рішення, що коментувалося.
Як стало?
У Рішенні Комісія постаралася допомогти потенційним емітентам і прийняла досить нетрадиційний підхід: емітентам дозволили в рішенні про розміщення і проспект емісії встановити лише "межі"в межах яких буде встановлена процентна ставка. Ефективна процентна ставка по облігації тепер визначатиметься емітентом самостійно "під час розміщення" в межах, встановлених в проспекті емісії і рішенні про розміщення (нова редакція пункту 8 розділу I Порядку емісії облігацій).
При цьому реального механізму повідомити інвестора про таку ставку, як це не дивно, передбачено не було. Комісія, захищаючи своїм рішенням потенційного емітента, змушує інвестора "купувати кота в мішку". Адже процентна ставка, визначена емітентом, буде опублікована вже в звіті про результати розміщення (новий пп. 14 пункту 3 розділи I Порядку емісії облігацій).
|
Вадим Медведєв |
Необхідно при цьому відмітити, що навіть поверхневий огляд проспектів емісії облігацій, зареєстрованих НКЦБФР за останні роки, призводить до висновку, що що пригнічує більшість емітентів успішно мінімізували свій ризик коливання процентної ставки за рахунок ділення терміну погашення на різні процентні періоди. Як правило, емітенти в рішенні про розміщення облігацій і проспекти емісії встановлювали процентну ставку лише для першого процентного періоду (зазвичай, кварталу), а по інших процентних періодах визначали таку ставку самостійно, але не нижче певної межі (зазвичай, облікової ставки НБУ на певну дату). Тобто, якщо процентний ризик, вказаний вище, і існував для емітентів, то лише впродовж першого кварталу, а фінансові витрати по такому ризику не є настільки значними, щоб поставити під удар обізнаність потенційних інвесторів.
Таким чином, Рішення НКЦБФР є досить неоднозначним і викликає сумніви у своїй обгрунтованості. Проте, навіть якщо рахувати такий підхід Комісії до визначення процентної ставки обгрунтованим, необхідно створити механізм повідомлення інвесторів про вибрану процентну ставку (наприклад, публікацією в цього рішення за 10 днів до початку розміщення). Поки ж залишається лише сподіватися на те, що створена НКЦБФР проблема буде врегульована ринковими механізмами - що добросовісні емітенти заздалегідь визначатимуться із ставкою і повідомлятимуть її інвесторам.
Як повинно бути?
Підхід до визначення процентної ставки, вибраний Комісією у своєму Рішенні, є нетиповим не лише для України, але і для іноземних фінансових ринків. Принциповим підходом, прийнятим в індустрії, є те, що проспект емісії повинен містити вичерпну інформацію, що дозволяє інвесторові прийняти рішенні про інвестування. Інакше, втрачається мета створення проспекту емісії і його наступної реєстрації.
Замість того, щоб "винаходити велосипед" і приймати досить спірні рішення, Комісії варто було б замислитися над впровадженням вже відомих на міжнародних ринках інструментівщо дозволяють ефективно менеджировать фінансові риски, наприклад, таких як облігації з правом участі в прибутки, облігації з плаваючою ставкою і інші широко використовувані фінансові інструменти.
Вадим Медведєв, юрист ЮФ Ulysses.
