Угода з прокурором - одна з найцікавіших і обговорюваних новел Карного процесуального кодексу України. Оскільки укласти угоду можна буде при інкримінуванні більшості економічних злочинів, це нововведення повинне зацікавити представників бізнесу.
Про які саме випадки йде мова і чи варто йти на угоду, якщо прокурор робить "пропозицію, від якої важко відмовитися", - далі.
Можливість укладення договору
Суть угоди прокурора з підозрюваним/обвинуваченим зводиться до визнання останнім своєї провини і узгодженню сторонами угоди покарання за вчинений злочин.
Така угода може полягати при скоюванні будь-яких злочинів, окрім особливо тяжких. В той же час, обов'язковою умовою є наявність шкоди державі або громадським інтересам; якщо ж в справі фігурує потерпілий, то укладення договору не допускається.
Таким чином, "домовитися" з прокурором можна буде у випадках здійснення більшості економічних злочинів, таких як: контрабанда, ухилення від сплати податків, фіктивне підприємництво, легалізація прибутків, отриманих злочинним шляхом і так далі
"За і проти"
Ініціювати укладення договору може як прокурор, так і підозрюваний/обвинувачений. Причому час на роздуми у сторін буде досить: з моменту інформування громадянина про підозру в скоєнні злочину і до моменту виходу суду в дорадчу кімнату.
Навіщо подібна угода прокуророві, зрозуміло: провина визнана, судовий розгляд відсутній, справа закрита. При таких обставинах немає сумнівів в тому, що прокуратура із задоволенням використовуватиме цю законодавчу новелу відразу після набуття чинності КПК. Але ось чи варто погоджуватися на угоду підозрюваному/обвинуваченому або ініціювати її самостійно?
|
Олена Перцова |
Універсальної відповіді на це питання немає і не буде, оскільки кожна кримінальна справа індивідуальна. У будь-якому випадку, при ухваленні рішення варто звернути увагу на наступне:
1) угода з прокурором вимагає беззастережного визнання провини;
2) судовий розгляд справи не здійснюється - суд обмежується розглядом і затвердженням угоди;
3) у разі затвердження угоди судом особа втрачає право на оскарження вироку в апеляційному, касаційному порядку;
4) невиконання умов затвердженої судом угоди є основою для відміни вироку і напряму справи на відповідну стадію.
Також варто врахувати, що укладення договору з прокурором не гарантує затвердження цієї угоди судом. Таку відмову можна отримати в наступних випадках:
1) умови угоди суперечать вимогам закону. Зокрема, прокуратурою допущена неправильна кваліфікація карного правопорушення, яке є тяжчим, ніж те, відносно якого передбачена можливість укладення договору;
2) умови угоди явно суперечать інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права третіх осіб;
4) у суду виникли обгрунтування підозри рахувати, що укладення договору не було добровільним;
5) існує очевидна вірогідність невиконання обвинуваченим узятих на себе зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винності.
У усіх вищеперелічених випадках суд відмовляє в затвердженні угоди і направляє справу на стадію досудового слідства або продовжує розгляд справи в загальному порядку.
Варто підкреслити, що відмова суду в затвердженні угоди багата неприємним наслідком - повторне поводження з угодою у рамках одного карного виробництва не допускається.
Якщо ж підстави для відмови в затвердженні угоди відсутні, суд ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає погоджену сторонами міру покарання.
Висновок: Ініціація укладення угод про визнання провини ризикує стати улюбленим методом роботи прокуратори. Обвинуваченому, у свою чергу, слід ретельно зважити усе "за і проти" такої угоди. З одного боку, об'єктивно винен в скоєнні злочину і сам зацікавлений в пом'якшенні вироку. З іншого боку, він повинен переконатися в тому, що умови угоди є прийнятними і їх виконання цілком реально. Інакше, існує ризик лише посилити ситуацію і отримати за заслугами в повному об'ємі.
Олена Перцова, адвокат АТ "Адвокатська контора "Скляренко і партнери"
