На минулому тижні нарешті стали надбанням широкої громадськості постанови Пленуму ВХСУ, прийняті два тижні тому.
Особливий інтерес представляють дві постанови: № 4 від 23.03.2012 р.що стосується практики призначення судової експертизи взагалі, і № 5 від 23.03.2012 р. - відносно експертизи у справах про спори, пов'язані із захистом інтелектуальної власності.
Проаналізувавши вказані постанови, не можна не відмітити їх велику мірі схожості з роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду від 11.11.98 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" і рекомендаціями президії ВХСУ від 29.03.2005 р. № 04-5/76 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз в справах по спорах, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності", які втратили свою силу з прийняттям постанов Пленуму.
Виходячи з цього, зупинимося тільки на нових нюансах призначення експертиз, які в актах, що втратили силу, обумовлені не були, але які ВХСУ визнав потрібним відмітити.
Так, в постанові Пленуму № 4 справедливо відмічено, що укладення фахівця, дане стороні на підставі її заяви, навіть у випадку якщо такий документ носить назву "Укладення судового експерта" або іншу подібну назву, не може вважатися актом судової експертизи, т. до. статус судового експерта отримується особою тільки після отримання ним визначення про призначення експертизи.
ВХСУ також визнав необхідним вказати, що у разі коли експертиза проводиться державною експертною установою, хоча експерт і призначається керівником такої установи, суд не позбавлений права визначити конкретного експерта, якому доручається проведення експертизи. При цьому суд повинен перевірити по реєстру атестованих судових експертів, чи атестовано таку особу як експерт по відповідній спеціальності.
До обов'язкових реквізитів, які повинне містити визначення про призначення експертизи, ВХСУ відніс відомості про сторону, на яку покладена оплата витрат на проведення експертизи, а також інформацію про попередження експерта про карну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Карного кодексу (останнє і раніше витікало із загального сенсу роз'яснення президії ВХСУ).
Новою постановою також встановлено, що у випадку якщо суд не попередив експерта про карну відповідальність, подане суду укладення такого експерта може мати статус тільки укладення фахівця, а не укладення експерта.
Вища судова інстанція також порекомендувала господарським судам виходити з того, що витрати на експертизу несе або зацікавлена сторона, або, у разі призначення експертизи за власною ініціативою судна, - сторона, вказана у визначенні. У такому визначенні суд має право зобов'язати сторону перерахувати суму витрат на експертизу на рахунок експертної установи, в т. ч. і у вигляді передоплати.
Що стосується продовження термінів проведення судових експертиз, яке згодне Інструкції про призначення і проведення судових експертиз і експертних досліджень може здійснюватися тільки по письмовій домовленості з установою, що призначила експертизу, Пленум вказав наступне. Оскільки процесуальним законом не встановлена процедура такого узгодження, воно повинне здійснюватися шляхом винесення визначення за результатами звернення експертної установи - без відновлення провадження у справі і без повернення матеріалів справи з установи. У постанові також вказується, що при необхідності суд може викликати сторони для з'ясування їх точки зору з питання продовження термінів проведення експертизи.
Експертне укладення актом державного або іншого органу не являється і не може бути оскаржене в господарському процесі |
Суд також визнав потрібним нагадати, що укладення експерта не є актом державного або іншого органу і не може бути оскаржено в господарському суді.
У постанові відсутнє раніше передбачене положення про те, що, вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції відносно конкретних державних спеціалізованих експертних установ і судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками вказаних установ. Проте постанова містить нагадування про необхідність призначення експертиз, як правило, по зонах регіонального обслуговування експертних установ.
У постанові Пленуму № 5 від 23.03.2012 р. особливо слід зазначити підходи до призначення експертизи в справах про захист права інтелектуальної власності на промисловий зразок.
Пленум роз'яснив, що опис промислового зразка, у межах якого повинне здійснюватися тлумачення його ознак згідно ст. 5 Закону "Про охорону прав на промисловий зразок", є документом, який складається заявником при реєстрації і не публікується. При цьому правилами розгляду заявок на промисловий зразок не передбачено приведення переліку істотних ознак зразка, що містяться в описі, у відповідність із зображенням зразка при проведенні експертизи заявки. Отже, одно тільки опис промобразца не може бути джерелом визначення істотних ознак.
Тому вирішення питань, пов'язаних з визначенням сукупності істотних ознак промобразца, представлених на його зображенні, внесеному в реєстр, вимагає проведення експертизи.
ВИСНОВОК:
В цілому обоє з проаналізованих постанов "революційних" положень не містять і багато в чому ідентичні роз'ясненням, що діяли раніше, і рекомендаціям. Проте "свіжі" постанови Пленуму ВХСУ містять ряд цікавих нюансів призначення судових експертиз. Зокрема, ВХСУ роз'яснив питання юридичної сили експертного укладення в різних випадках і вказав, як вирішувати питання оплати експертизи до винесення остаточної ухвали у справі, а також звернув увагу на обов'язковість проведення експертизи для визначення істотних ознак промобразца.
__________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.
