Особливо популярними як кілька років тому, так і зараз, залишаються розмови про чесне ведення бізнесу, про неприпустимість і аморальність рекламування власних юридичних послуг. Причому усе це говориться з такою серйозністю і сповненим власної гідності і непогрішності тоном, що спочатку щиро цьому віриш. Але як завжди - є одно "але", або навіть декілька.
"Вести бізнес без реклами - це все одно що підморгувати дівчині в темряві. Ви-то знаєте, що ви робите, але більше ніхто цього не помічає" (С. Х. Брит)
Пряма реклама у сфері юруслуг вважається не лише поганим тоном, але і малоефективною, як наслідок - вона знаходиться в уявному забутті. Чому уявному - трохи пізніше. А спершу може варто поглянути на неї з декілька іншої сторони? Чи так "погана" пряма реклама як про неї говорять наші вітчизняні юристи? Адже примудряються ж іноземні колеги використовувати її як більш ніж ефективний інструмент.
До того ж, реклама рекламі розбрат. Звичайно ж, ніхто не просить падати до рівня асфальту у буквальному розумінні (не так давно в Інтернеті "гуляла" картинка з рекламою адвокатських послуг, намальованою на тротуарі перед одним з судів) або стояти з табличками "Ми перемагаємо в усіх судах" перед тими ж судами. Проте признатися в тому, що пряма реклама вже давно використовується юрфірмами різного калібру, - коштує.
Слово в захист реклами - фірмам-новачкам більш ніж важко заявити про себе, використовуючи той мінімальний ресурс, який у них на балансі. Крім того, необхідно враховувати, що спочатку такі фірми можуть працювати собі ж у збиток, і засобів на те, щоб заявити про себе "цивілізовано" і "морально", як у нас люблять виражатися, у них просто немає. Чим поганий початок - заявити про себе за допомогою прямої реклами?
Інше річ у тому, що як часто трапляється - у нас завжди люблять узяти непогану ідею і перекрутити її до невпізнання. Та ж пряма реклама - використовується, але у більшості випадків вона понівечена у такий спосіб, що подумати страшно. Узявши приклад із зарубіжних компаній, де вже давно існує безліч фірм, що займаються просуванням виключно юруслуг на ринку, наші компанії пішли трішки по іншому шляху. Ці агентства взялися організовувати рекламу "юристам", послуги яких навряд чи коштують грошей витрачених на рекламу. Це, так би мовити, друга сторона медалі. Дійсно, юристи", що у більшості своїй "висять на стовпах, навряд чи можуть похвалитися комплексними знаннями, та і гарантування результату трохи лякає. Але це якраз той збочений вид прямої рекламияка, м'яко кажучи, не зовсім підходить юрбизнесу.
"Я знаю, що витрачаю половину грошей на рекламу даремно, але не знаю, яку саме половину" (Дж.Ванамейкер)
Якщо замислитися про "класичну" пряму рекламу, то "не усе так погано в Данському королівстві". Практично усі юристи стверджують, що пряма реклама неефективна, і більшість переконує (чи то себе, чи то оточення), що вони навіть до бюджету не закладають таку статтю витрат. Але ось невдача - чим тоді пояснити той факт, що реклама деяких юрфірм, яку інакше як прямої і не назвеш, зустрічається не так вже і рідко, у тому числі і в профизданиях. Збіг або все-таки лукавство?
Дуже часто в розмовах про пряму рекламу окрім іншого звучить фраза "…під час кризи". Тобто, тоді усе було так погано, що каємося - застосовували навіть пряму рекламу. Після такої заяви слідують завірення, що фірма переконалася в недоцільності таких витрат, тому вона таким більше не займається, і юристи сподіваються тільки на власних клієнтів/рекомендації/участь в різного роду заходах і т.п. Перегорнувши не одно таке інтерв'ю, якось починаєш іронічно відноситься до подібних заяв. Дуже вже схоже це на виправдання.
Що стосується прямої реклами в профизданияхнеобхідно замислитися про логічність таких вчинків і їх доцільності, оскільки колеги-юристи і без того обізнані про своїх друзів-конкурентів і нагадувати їм про це ще раз не має сенсу. А цільова аудиторія таких рекламних "страждань" профиздания для юристів навряд чи читає. А якщо і читає, то робить це зовсім не масово. Парадокс виходить: з одного боку заяви "ми цього не робимо", з іншої - як показує практика, все ж роблять, але якось нетямущо.
Невелика ремарка відносно реклами адвокатських послугдеякі моменти відносно якої передбачені правилами адвокатської етики. Детально не зупинятимемося на тому, що робити можна, краще проаналізуємо, чого робити не можна. Згідно з цими горезвісними правилами, рекламні оголошення не повинні містити оцінних характеристик адвоката, відгуків інших осіб про його роботу, порівнянь з іншими адвокатами і їх критики, заяв про гарантованість успішного виконання доручень і інших заяв, які можуть викликати безпідставні надії у клієнтів; вказівок, які можуть скласти представлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, характерними, насправді, адвокатурі як такій. Ні на зразок чого незвичайного у вимогах немає, і навіть з їх обліком можна спокійно розміщувати відповідну рекламу, але у нас чомусь це вважається моветоном.
P.S.
Бути прямій рекламі юруслуг або не бути - роздумувати не варто, адже вона все одно є присутньою на ринку. Важливіше і ефективніше було б зірвати маску уявної моральності і поглянути на ситуацію з економічної точки зору, враховуючи логічні міркування. Не винаходити велосипед, а просто постаратися з прямої реклами отримувати максимальну користь при мінімальних витратах. Розробити концептуальні підходи до використання прямої реклами буде логічніше і ефективніше, ніж обурення відносно того, що таку рекламу розміщувати не можна.
Усе це, звичайно ж, не здійснить перевороту в юридичній думці, та зате позбавить від безглуздого лицемірства і очистить ринок від грубої і шкідливої реклами, якій засмічений медійний простір.
Наталія Шныржурналіст сайту ЮРЛИГА.
