Міжнародна торгівля і митне право : чим живе ринок?

Враховуючи вступ України у Світової Організації (СОТ) Торгівлі, її стратегічний шлях євроінтеграції, а також політику української влади відносно либеризации зовнішньої торгівлі країни, послуги місцевих юристів у сфері міжнародної торгівлі стають усе більш затребуваними. Найчастіше клієнтів цікавить договірна структуризація і юридичний супровід міжнародних угод, митне право і валютний контроль, право СОТ, захист інтересів клієнтів під час торгових розслідувань, консультування з питань комерційної концесії і дистрибуції.

Враховуючи наслідки економічної кризи і фінансову нестабільність у світової економіки, важливо відмітити зміну характеру і об'єму послуг в цьому середовищі. Українські юристи все частіше зайняті консультуванням з питань нових умов експортно-імпортних операцій, вдосконаленням положень зовнішньоекономічних контрактів і процедур, які фіксують їх виконання, представництвом суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в спорах з митними органами і так далі

Окрім цього, місцеві експерти відмічають ріст запитів клієнтів на юридичну допомогу відносно договірної структуризації торгових транзакцій, вибір оптимальних забезпечувальних інструментів відносно виконання на території України договорів, підлеглих іноземному праву. Намітилося також значне пожвавлення у сфері міжнародного франчайзингу, дистрибуції і агентських договорів.

По спостереженню радника ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" Марії Нижниксьогодні в практиці міжнародної торгівлі можна відмітити тенденцію комплексної договірної структуризації міжнародних трансакцій. Це проявляється в тому, що практично будь-яка міжнародна угода вже не обмежується одним простим договором, а, як правило, включає ряд складних договірних інструментів. "Наприклад, з договором франчайзингу може бути укладений ліцензійний договір, а також договір постачання. Договір постачання також часто може супроводжуватися рядом інших договорів, наприклад, договором на сервісне обслуговування, торгове фінансування і так далі" - відмічає пані Нижник.

Також у сфері міжнародного торгового права досить популярною послугою у українських юристів за останні роки стало примусове стягнення боргів. Якщо в докризові часи, апелюючи до репутації і цінностей ділових стосунків, добитися погашення заборгованості можна було дистанційно, не доводячи справу до суду, то сьогодні боржники схильні утримувати кредиторську заборгованість до останнього моменту - відмічають юристи.

Одній з інших тенденцій юридичного ринку в цій сфері можна відмітити факт здешевлення трансакцій. Юристи констатують, що їх клієнти все частіше пробують використовувати простіші і дешевші інструменти забезпечення договорів, чим це було раніше. Оскільки після кризи деякі банківські забезпечувальні інструменти сталі дорожчі, контрагенти використовують сьогодні в першу чергу поручительство або запорука.

Юристи AstapovLawyers Лілія Павлова і Ганна Салий відмічають, що на практиці, у багатьох їх іноземних клієнтів при імпорті/експорті товарів виникають проблеми, пов'язані з договірною базою, особливо якщо вона містить нові або нетипові для української практики контрактні елементи. Зокрема, ввезення товарів по договорах міжнародного оперативного лізингу, енергосервісних контрактах (energy saving agreements), а також вивезення товару по договорах дарування на практиці зв'язане з багатьма труднощами або взагалі не можливе з практичної точки зору.

"Митні органи частенько займають консервативний підхід, згідно з яким незвичайні контракти є об'єктом їх особливої уваги або взагалі не приймаються як основа для імпорту/експорту" - констатує Лілія Павлова.

Ганна Салий додає: "Іноземні клієнти прагнуть виконувати вимоги законодавства і уникати конфліктів з державними органами. Як наслідок, для діяльності в Україні вони відмовляються від широко використовуваних у світі договорів (наприклад, енергосервісних контрактів, вживаних в енергетичній сфері в західних країнах) і прибігають до поширеніших в Україні юридичних механізмів, наприклад купівлі-продажу, товарному кредиту, оренді".

Проте, на думку експертів цей підхід є лише приватним вирішенням питання митного оформлення і в цілому не знімає проблему надмірного формалізму і консерватизму в діяльності митних органів, яку неможливо врегулювати без внесення змін на нормативному рівні.

МИТНЕ ПРАВО

Виходячи на український торговий ринок, одним з неприємних сюрпризів, які можуть підстерігати тут іноземного підприємця, є знайомство з місцевими митними органами і їх фіскальною політикою. Відміна митних зборов, зменшення експортного мита для деяких товарів, застосування пільгових ставок імпортного мита для товарів з держав - членів СОТ, привели до зменшення надходжень до українського бюджету від митних органів. Це, очевидно, стало причиною пошуку владою альтернативних шляхів наповнення державного бюджету.

Так, посадовці митних органів все частіше демонструють недовіру до власників товарів і використовують право самостійного визначення їх митної вартості. Сьогодні в Україні загальновідома практика завищення митними органами митної вартості порівняно з декларованою імпортером. Іноді встановлена митними органами вартість перевищує ту ціну, за якою імпортований товар потім продається в Україні. Ця практика призводить до переплати податку на додану вартість імпортерами на митниці.
Тому інтереси клієнтів місцевих юристів частенько вимагають захисту в спорах з податковими органами відносно визначення митної вартості товарів.

Окрім цього, за словами юриста ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" Олександра Терещенкопроблеми іноземних клієнтів у сфері митного оформлення часто зводяться до отримання необхідних дозволів контролюючих органів для завершення митного оформлення, а також фіскальному підході митних органів у сфері тарифного регулювання - відмовах в преференціях по сплаті ввізного мита, перекласифікації товару в ті позиції, які передбачають вищі ставки митного збору.

Однією з найбільш значущих подій минулого року для українських юристів, стало прийняття Парламентом нового Митного кодексу України. На тлі старого митного законодавства Кодекс передбачає ряд позитивних змін. Серед них, зокрема:

- встановлення максимального терміну митного оформлення в межах 4 годин з моменту подачі митному органу декларації; право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати митне оформлення у будь-якому митному органі по усій території України;

- встановлення вичерпного переліку документів, необхідних для митного оформлення і визначення митної вартості товару, що імпортується;

- гармонізація багатьох норм митного законодавства України з вимогами міжнародних конвенцій.

Проте у зв'язку з деякими внутрішніми протиріччями і гострою критикою громадськості, яка посилалася на зайву складність адміністрування митних процедур, Президент України ветував цей документ, повернувши на доопрацювання до Парламенту і відстрочивши набуття чинності його на пізніший термін.

Юристи AstapovLawyers Лілія Павлова і Ганна Салий упевнені, що це відстрочення, з одного боку дозволяє полегшено зітхнути декларантам, у яких вже накопичилося багато питань в частині виконання вимог нового документу, а з іншого боку, зобов'язує законотворців з новими силами критичніше переглянути прийнятий проект.

За словами цих експертів, нова редакція Митного кодексу хоча і скорочує кількість контролюючих органів і процедур при митному оформленні вантажу, акумулюючи владу в руках митних органів, проте випускає з уваги ряд істотних деталей, що обмежують об'єм повноважень і визначають порядок їх реалізації. Такі недоліки можуть привести до зловживань або конфліктів сторін.

Таким чином, на думку деяких експертів новий Митний кодекс перед набиранням законної сили підлягає істотному доопрацюванню Парламентом на підставі зауважень Президента і, обов'язково, з урахуванням думки практикуючих фахівців. Між тим, ряд фахівців називає норми нового закону прогресивними і якісними, бачачи проблему лише в непередбачуваному правопременении українських митних органів.

Сергій Саченкоголовний редактор порталу ЮРЛИГА