Аналізуючи чинне законодавство України, приходимо до висновку, що на сьогодні такому поняттю, як "дочірнє підприємство", в нашій державі приділяється досить мало уваги, оскільки, по-перше, жодним нормативно-правовим актом не надано вичерпного поняття "Дочірнього підприємства", а по-друге, не передбачені особливості його створення, діяльності, ліквідації, реорганізації і тому подібне.
Цивільний і Господарський кодекси України розглядають дочірнє підприємство як підприємство, що залежить від іншої господарської організації. Зокрема, про це говориться в ч. 1 ст. 118 Цивільного кодексу України, згідно якої господарське суспільство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському суспільству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю або двадцять і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.
У ч. 8 ст. 63 Господарські кодекси України відзначається, що у випадках існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім. Згідно п. 3.1.7 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни в наказ Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 і відміні нормативних документів" дочірнє підприємство - це підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).
На сьогодні чинним законодавством України чітко не встановлена відповідальність головних підприємств відносно їх дочірніх підприємств |
Таким чином, можна зробити висновок, що дочірнє підприємство є повноцінним підприємством, може створюватися у формі товариства з обмеженою, додатковою відповідальністю або у формі акціонерного товариства, єдиним засновником якого є інше підприємство і від якого дочірнє підприємство є залежним.
Проте враховуючи те, що на сьогодні чинним законодавством України чітко не встановлена відповідальність головних підприємств відносно їх дочірніх підприємств, створення таких підприємств є досить ефективним засобом захисту цінних активів основного підприємства, і ось чому:
По-перше, створюючи дочірнє підприємство, головне підприємство усю свою власність і цінні активи (наприклад, майно, грошові і матеріальні внески засновників, цінні папери, майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність)) може оформити на головному підприємствіа господарську діяльність безпосередньо організувати і вести на дочірньому підприємстві. В цьому випадку головне підприємство не вступатиме у господарські відносини, воно лише надаватиме в оренду для дочірніх підприємств усі активи. Таким чином, усі бізнес-риски будуть покладені на дочірні підприємства, які самі матимуть майно в оренді і їх відповідальність обмежується тільки статутним фондом. Як ми знаємо, засновник не відповідає по боргах підприємства і підприємство не відповідає по зобов'язаннях засновника, тому кредитори не зможуть отримати задоволення за рахунок цінного майна материнської компанії.
Крім того, у випадку якщо діяльність дочірньої компанії буде під загрозою, наприклад, проти неї порушать справу про банкрутство, то це практично не відіб'ється на бізнесі, оскільки головне підприємство створить нову дочірню структуру і передасть їй в оренду майно, яке було в попередньому користуванні в проблемної дочірньої структури.
Також відношення по використанню майна можуть створити джерела додаткового легального прибутку для власника бізнесу, адже розмір плати за оренду в цьому випадку визначатиметься власником, а за відповідного бажання він може зробити діяльність дочірньої компанії неприбуткової, направляючи прибуток на погашення платежів за оренду.
Орендний бізнес (через дочірні структури) є досить популярним в Європі, оскільки він краще захищає цінні активи власника і дозволяє перенести усі операційні риски на дочірні компанії під керівництвом найманих директорів, а самому займатися управлінням основних активів і зведенням фінансових потоків.
Підсумовуючи сказане, відмітимо, що риски втрати цінних активів у головного підприємства при цьому мінімальні, оскільки головне підприємство не відповідає по зобов'язаннях створеного їм дочірнього підприємства, а дочірнє підприємство не відповідає по зобов'язаннях головного підприємства. У разі ж виникнення заборгованості у дочірнього підприємства перед клієнтами, кредиторами, банком або іншими особами дочірнє підприємство погашає цю заборгованість розміром свого статутного фонду, який на сьогодні складає для ТОВ, - 1004 грн.
При створенні дочірнього підприємства і перекладі усієї діяльності на нього у головного підприємства ризики втратити цінні активи зводяться практично до нуля.
