Важливо відмітити, що чинний закон не дає прямих відповідей на усі питання відносно підвідомчості і осудності справ господарським судам, які періодично виникають як у самих суддів, так і у звичайних громадян, що поводяться з позовом до суду. У даному контексті, як діяти в тих або інших ситуаціях розповів Пленум.
Як позначено в самій Постанові, воно було розроблене для того щоб суди однаково визначали підвідомчість і осудність справ.
Підвідомчість на загальних підставах
Так, в документі говоритися, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори пов'язані з:
- приватизацією державного і комунального майна (окрім суперечок про приватизацію державного житлового фонду)у тому числі суперечки про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування і органів приватизації, а також спори у справах які виникають з корпоративних правовідносин.
У Постанові говоритися, що вказані справи підвідомчі господарським судам і у тому випадку, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
- створенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи суперечки про визнання недійсними засновницьких документів, припиненні діяльності юридичної особи і відміні їх державної реєстрації, окрім відповідних суперечок за позовом суб'єктів владних повноважень;
- захистом права власності, у тому числі з визнанням цього права;
-использованием в господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори по позовах суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, які свідчать про право інтелектуальної власності, і відмовою в реєстрації об'єктів промислової власності.
- укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які полягають шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів і тому подібне До таких договорів, зокрема, відносяться: про відчуження об'єктів приватизації (окрім приватизації державного житлового фонду); про передачу державного або комунального майна в оренду; про закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.
- визнанням недійсними договорів, ув'язнених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення публічних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а також визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону).
- вимогами про відшкодування збитку, заподіяного протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод і інтересів суб'єктом публічно-правових стосунків, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правову суперечку і по своєму суб'єктному складу підпадають під дію ст. 1 ХПК.
- оскарження відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України і стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафу і пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.
До компетенції господарських судів віднесені усі справи про банкрутство. При цьому в межах розгляду таких справ господарський суд вирішує суперечки про: визнанні недійсними договорів, які уклав керівник санацією (ліквідатор); визнанні права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.
|
Чинний закон не дає прямих відповідей на усі питання відносно підвідомчості і осудності справ господарським судам, які періодично виникають як у самих суддів, так і у звичайних громадян |
Деякі нюанси
Спори, пов'язані з відмовою в наданні громадянинові земельної ділянки для ведення фермерського господарства, і спори відносно розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, не підвідомчі господарським судам.
Але стосовно суперечок, пов'язаних з наданням додаткової земельної ділянки фермерському господарству після його створення, а також суперечок про припинення діяльності фермерського господарства, то вони згідно ст. 1 і 12 ХПК підвідомчі господарським судам.
За правилами господарського судочинства повинні розглядатися справи у спорах по відшкодуванню збитку, заподіяного довкіллюу тому числі по позовах спеціально уповноважених державних органів управління в області охорони довкілля.
При цьому не підлягають розгляду господарськими судами такі справи, якщо хоч би одна із сторін у справі знаходиться за межами України.
Спори між боржниками і стягувачамиа також спори по позовах інших осіб, прав і інтересів яких торкаються нотаріальні дії або акт вирішуються господарським судом за позовом боржника або вказаних осіб до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін згідно суперечки відповідає положенням ст. 1 ХПК. Тобто хоч би одна сторона суперечки має бути суб'єкт господарської діяльності. При цьому нотаріус не може бути відповідачем в господарському процесі, а притягується до участі в нім як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет суперечки.
Пленум відмічає, що до господарського суду не можна оскаржити дії нотаріуса відносно здійснення старанного напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил здійснення відповідної нотаріальної дії і при цьому не підіймається питання про захист права, заснованого на приписах цивільного або господарського законодавства.
Скарги відносно виконання рішень, визначень, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглядав відповідну справу в першій інстанції. Тобто тим господарським судом, який видав старанний документ (наказ або визначення), не залежно від того, якою саме особою подано скаргу. Вказані суди також розглядають скарги на відповідні рішення, прийняті органами Державної старанної служби в процесі здійснення виконання судових рішень госпсудів. Якщо в позові оскаржені дії (бездіяльність) органу Державної старанної служби в звідному старанному виробництві, то він підлягає розгляду госпсудом в тій частині, яка торкається виконання рішення цього суду, але не загального суду або іншого органу, який видав старанний документ.
Господарським судам на загальних підставах підвідомчі поділа: по спорах, пов'язаних з визнанням права на майно, на яке накладено арешт і про зняття з нього арешту, і по розгляду позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення засобів з бюджету у разі не виконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому існує умова, що сторонами в судовому процесі є підприємства або організації в розумінні ст. 1 ХПК.
Також госпсуди розглядають поділа по оскарженню рішень третейських судів і по видачі старанних документів на примусове виконання рішень третейських судів.
Важливо відмітити, що в компетенцію господарських судів не входить розгляд питань за поданням дозволу на примусове виконання рішень іноземних судів, арбітражів, інших іноземних органів які можуть розглядати цивільні і господарські справи, а також Міжнародного комерційного арбітражу.
Питання осудності
Постанова Пленуму ВХСУ також регулює деякі питання, що стосуються осудності справ госпсудам. Зокрема, останнім треба враховувати, що у випадку відсутності відособленого підрозділу, відповідних повноважень чи коли суперечка не пов'язана з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа спрямовуються, згідно осудності, в госпсуд по місцю знаходження юридичної особи.
Судді також вважають, що спори, пов'язані з укладенням, зміною умов, розірванням, визнанням недійсними угод, якими передбачено проведення розрахунків за товари (послуги, роботи) у безгрошовій формі підлягають рішенню господарським судом по місцю знаходження однієї із сторіндо якого звернувся заявник.
Осудність справ про стягнення іноземної валюти визначається на загальних підставах.
Територіальна осудність справ про визнання договорів недійсними за позовами осіб, які не є сторонами цих договорів (прокурори, органи ДПС), коли відповідачами позначено обидві сторони, визначається ч. 3 ст. 17 ХПК, тому розгляд справи здійснює той госпсуд, до якого звернувся позивач.
Якщо ж господарський судякий прийняв справу до свого виробництва, дотримуючи правила осудності, притягнув іншого відповідача чи замінив неналежного відповідачаі у зв'язку з цим справа стала осудною іншому госпсуду- питання осудності визначається за правилами ч. 3 ст. 17 ХПК, за винятком випадків, коли результатом змін на стороні відповідача ставати виняткова осудність справи.
Нагадаємо, що законом встановлена виняткова осудність госпсудам справ про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння, або про усунення перешкод в користуванні майном. Такі справи розглядаються по місцю знаходження майна. При цьому Постанова свідчить, що місцезнаходження майна має бути підтверджене документально. У разі неможливості такого підтвердження осудність справи визначається на загальних підставах. (згідно ст. 15 ХПК). Якщо відповідачем у справі є орган, передбачений в ч. 4 ст. 16 ХПК (найвищий або центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада АРК, Київська або Севастопольська місцеві ради або обласні, Київська і Севастопольська місцеві державні адміністрації ), то таку справу у будь-якому випадку повинен розглядати господарський суд м. Києва.
Важливо відмітити, що з прийняттям Постанови втратило силу роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і осудності справ господарським судам" (з подальшими змінами і доповненнями).
Кристина Венгриняквипускаючий редактор ТН "Правовий консалтинг" компанії "ЛІГА: ЗАКОН"
