Не так давно законодавець істотно трансформував вітчизняну судову систему, ухваливши Закон "Про судоустрій і статус суддів", і це був тільки початок - так званий перший етап в реформуванні цієї гілки влади. Продовженням реформ стало прийняття Верховною Радою 7 липня цього року Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), який, зокрема, відміняє держмито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а замість цього встановлює судовий збір за подачу позовних і інших заяв при зверненні до судів України в нових, набагато більших, розмірах.
Закон набуває чинності 1 листопада цього року, тому, щоб проаналізувати і врахувати усі його нововведення, у нас залишилося не так вже багато часу. Отже, найбільш суттєвими новелами Закону є:
Держмито і судовий збір
По-першенарешті розв'язано термінологічну проблему з державним митом і судовим збором, оскільки ще сьогодні в усіх процесах, окрім адміністративного, сплачується саме держмито, що встановлюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 роки № 7-93 ( далі - Декрет № 7-93). І тільки в адміністративному процесі існує судовий збір, порядок сплати і розмір якого встановлюється все тим же Декретом № 7-93. Такі зміни свідчать про продовження уніфікації усіх судових процесів.
З 1 листопада цього року судовий збір буде єдиним для усіх процесів і згідно із статтею 1 нового Закону буде збором, який взымается на усій території України за подачу заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включатися до складу судових витрат.
При існуючому стані речей, коли за подання заяв і скарг до суду сплачується саме державне мито в цивільному і господарському процесах, виникає певна термінологічна неточність, адже згідно із статтею 1 Декрету державним митом є плата, яка взымается з фізичних і юридичних осіб за здійснення в їх інтересах дій і видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Таким чином, суди при сплаті позивачем, заявником або скаржником державного мита зобов'язані зробити на користь останніх визначені юридично значущі дії (збудити провадження у справі, задовольнити позов і тому подібне), а це у свою чергу порушує принцип процесуальної рівності сторін, гарантований статтею 129 Основного закону. Виділення судового збору як окремого виду платежу (збору) від державного мита, по своїй правовій природі є абсолютно іншим платежем, вирішує вказану проблему, а тому, варто відмітити, що такі зміни є позитивними і логічними.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення
По-друге, в цивільному і господарському процесах ліквідовується оплата витрат на інформаційно технічне забезпечення судового розгляду. Так, на сьогодні платячи вказані витрати, сторона, по суті, не могла пояснити, на які витрати використовуються вказані гроші. Так, розмір ИТО є фіксованим, незалежно від того, які витрати здійснюються судом на розгляд конкретної справи, крім того, вони зараховуються до державного бюджету, а не використовуються на забезпечення конкретного процесу, який ініціює позивач. Тобто ми знову спостерігаємо той факт, що законодавець прийняв за основу саме модель адміністративного процесу, де такого виду судових витрат і не існувало. Нововведення позитивне в тому плані, що треба буде платити лише один судовий збір, який зараховуватиметься до спеціального фонду державного бюджету і використовуватиметься на фінансування забезпечення розгляду судами справ. Для позивача це також свого роду певне спрощення, оскільки додавати до позовної заяви необхідно на один папірець менше - лише доказ про сплату судового збору.
|
Тетяна Причепаюрист ЮК Jurimex |
Але існує і інша сторона медалі: якщо зараз, наприклад, в господарському процесі для подачі позовної заяви майнового характеру мінімум можна сплатити тільки 120 гривен держмита і 236 гривен витрат на інформаційно технічне забезпечення процесу, то після набуття чинності Закону, ця сума дорівнює 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати, що сьогодні приблизно 1411 гривен. Таким чином, господарські суди "подорожчали" майже в 4 рази. При цьому, якщо досі максимальна сума державного мита в господарському процесі встановлена у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян (25 500 гривен), то після 1 листопада ця сума дорівнюватиме 60 мінімальним заробітним платам - 56 460 гривен.
Проте в кратному відношенні це ще не так істотно, в порівнянні з адміністративним процесом, де замість 3,70 гривен за подачу позову немайнового характеру, необхідно сплатити 28,23 гривен, що майже в 8 разів більше.
|
Самоокуповування
Новинкою також є тещо згідно із статтею 9 Закону судовий збір зараховується до спеціального фонду Держбюджету і цих засобів спрямовуватимуться на забезпечення здійснення правосуддя, укріплення матеріально-технічної бази судів і т.п... Таким чином суди повинні самі себе хоч би частково "окупити".
Вказані норми Закону є спробою законодавця ствердити все ту ж недосяжну досі для України незалежність судової і старанної гілок влади. Тобто, отримуючи кошти безпосередньо від судового збору, суди могли б самостійно ними розпоряджатися і відповідно бути менш залежними від органів виконавчої влади. Проте, навіть після вказаних змін, на перешкоді цьому коштує той факт, що головним розпорядником по цих засобах відповідно до Бюджетного кодексу залишається Державна судова адміністрація України, яка є органом виконавчої влади. У такій ситуації ми можемо констатувати, що спроба у бік незалежності судів була, проте при існуючій ситуації проблема так і залишається невирішеною.
Отже, як мовиться, не усе так погано, як здається, але і не так добре, як хотілося б. Закон "Про судовий збір" став ще однією віхою на шляху до реформування вітчизняної судової системи і дійсно містить важливі нововведення. І радимо вам не особливо зволікати із зверненням до суду, адже з 1 листопада суди в Україні істотно "подорожчають".
Тетяна Причепа, юрист ЮК Jurimex
