Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Приватизація майна в шлюбі

15.00, 22 серпня 2011
8609
11

Питання законодавчого регулювання правового режиму загальної спільної власності подружжя

Сфера сімейних стосунків представляє собою особливу частину життя людини. Сама людина відповідно до Конституцією України визнається найвищою соціальною цінністю, а твердження і забезпечення його прав і свобод є обов'язком держави.

Тому сім'я, як один з найважливіших інститутів сучасного соціуму залишається об'єктом пильної уваги, правового захисту і нормативного забезпечення з боку держави.

Раніше на законодавчому рівні правовий режим майна, яке було приватизовано в шлюбібув не визначений, що служило підставою для суперечливої судової і нотаріальної практики. У зв'язку з чим, очевидним стало те, що сімейне законодавство потребує суброгування.

У лютому цього року набув чинності Закон України "Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України відносно об'єктів права загальної спільної власності подружжя" від 11.01.2011 (далі - Закон).

Дмитро Шпенов

народний депутат

заслужений юрист України

Суть доповнень полягає в тому, що житло або земельна ділянка (далі - майно), які приватизовуються одним з подружжящо полягає в зареєстрованому шлюбі, придбаває статус загальної спільної власності.

В той же час, питання про законодавче визначення правого статусу такого майна залишається дискусійним і викликає глибокий інтерес в юридичному співтоваристві.

Так, в парламенті зареєстрований прямо протилежний проект Закону України "Про внесення змін до Сімейного кодексу України відносно об'єктів права особистої приватної власності подружжя" № 8748 від 05.07.2011. У законопроекті пропонується надати житлу або земельній ділянці статус особистого (індивідуального) майна кожного з подружжя, якщо його приватизація сталася в шлюбі.

Запропоновані новели повністю кореспондується з п. 18-2 Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7 (з доповненнями від 19.03.2010) і п.10 Листи Верховного Суду України від 29.10.2008 р. № 19-3767/0/8-08.

Підхід, приведений в законопроекті, представляється досить обгрунтованим, зокрема, виходячи з такого.

По-перше, законодавчо відображено (ст. 57 Сімейного кодексу України) і теоретично підтверджено, що особистою приватною власністю є майно, придбане в шлюбі на підставі договору дарування. У користь ототожнення дарування і приватизації говорить їх безкоштовний і персоніфікований характер.

Звертаю увагу також на те, що приватизація є процесом зміни власника шляхом передачі об'єктів державної власності в приватну. Фактично це дарування державою свого майна.

Таким чином, правовий режим майна, яке приватизовується, є аналогічним правовому режиму майна, яке переходить в дар одному з подружжя.

По-друге, конституційними правами громадян є право на житло (ч.1 ст. 47 Основного Закону України) і право на користування землею, як об'єктом права власності Українського народу (ст.13 Основного Закону України). Тобто право на приватизацію є законодавчим втіленням передбачених Конституцією благ.

Приватизоване майно - "подарунок" держави громадянинові

Як визначено в рішенні Конституційного Суду України від 10.06.2010 справа № 1-38/2010 гарантією здійснення права є обов'язок надання державою і органами місцевого самоврядування житла відповідно до закону безкоштовно або за доступну плату.

Встановлення в законі порядку приватизації є гарантією на забезпечення справедливої передачі громадянам України у власність державного житлового фонду на рівних умовах і в рівних розмірах (21 кв.м. на людину і додатково 10 кв.м. на сім'ю). Це право нерозривно пов'язаний з особоюяке він може реалізувати один раз у своєму житті.

По-третє, враховувати необхідно, можливе виникнення колізій і некоректне застосування Закону. Так, чинне законодавство передбачає, що учасниками приватизаційного процесу можуть бути тільки громадяни України. Проте громадяни України можуть одружуватися з іноземцямивідповідно з урахуванням норм Закону, останні візьмуть участь в приватизацію національного майна (опосередковано через чоловіка - громадянина України). Цей цілком життєвий нюанс вже став предметом ще одного нового законопроекту № 8639 "Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України дотично приведення його у відповідність з Конституцією України"у якому пропонується не поширювати знову прийняту норму на іноземців і апатридів.

По-четверте, якщо провести приватизацію майна в шлюбі, то воно вважатиметься загальною спільною власністю обох подружжя. У разі розірвання браку вказане майно підлягатиме розділу.

При цьому другий з подружжя, після розлучення може реалізувати своє право на приватизацію, проте вже без участі колишнього чоловіка. У зв'язку з чим, може порушитися баланс інтересів колишніх членів сім'ї. Нагадаю, що приватизовувати житло і земельну ділянку громадяни можуть тільки один раз у своєму житті.

Таким чином, інститут загальної спільної власності подружжя потребує подальшого розвитку. Наступним етапом його удосконалення може бути законодавче закріплення того, що державний житловий фонд або земельна ділянка, приватизована одним з подружжя, є його особистою приватною власністю.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему