Очікуючий підпису Президента України Закон "Про державний земельний кадастр" містить ряд норм, які можна розцінювати як крок назад в нормативному регулюванні прав громадян на доступ до публічної інформації.
Народні депутати, при підготовці вказаного Закону до другого читання, внесли в нього ряд поправок, що істотно звужують види інформації, які підлягають публікації у відкритому доступі в Інтернеті, а також осіб, що обмежують круг, які мають право на отримання засвідчених копій і витягань з Госземкадастра.
Зокрема, до другого читання була врахована поправка, диференціююча інформаціющо підлягає публікації в Інтернеті на ту, на пошук, перегляд, копіювання і роздрук якої являється безкоштовноюі на ту, за яку необхідно буде платити.
|
Станіслав Кунянский, помічник адвоката АФ "Головань і Партнери" |
Серед "платної" інформації виявилися відомості про нормативну грошову оцінку земель, усі відомості про земельні угіддя та ін. В той же час, діючий Закон України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що публічна інформація - це відображена і задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях інформація, отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків (…)
За загальним правилом, закріпленим в статті 21 вказаного Закону, публічна інформація надається безкоштовно. Причому, норма цієї статті не містить ніяких виключень окрім обов'язку відшкодувати витрати на копіювання і друк. На якій же основі законодавець робить виключення і вводить "возмездность" в інформаційно-земельних стосунках - загадка.
Наступною загадкою можна вважати обмеження кола осіб, що мають право на отримання засвідчених копій і витягань з Госземкадастра. А саме, право на отримання відомостей про документацію, на підставі якої внесені відомості в Поземельну книгу на земельну ділянку, матимуть виключно особи, яким належить відповідне речове право (де-факто власник або користувач).
Знову-таки, норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлюють, що будь-яка особа має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, торкається ця інформація його особисто або нібез пояснення причини подачі запиту. Колізія №2 - в наявності.
Відверто кажучи, такі дії законодавця є дуже дивними і навіть підозрілими. Адже навіщо продовжувати обмежувати доступ, там, де немає державної таємниці чи іншій подібній інформації? Тим паче, що держава, з ухваленням Закону "Про доступ до публічної інформації", здавалася б, визначилося з державною доктриною обмеження доступу до інформації.
При цьому, украй цікавим є мотивування, з яким народні депутати відхилили поправку, якій пропонувалося публікувати у відкритому доступі дані про власників земельних ділянок площею більше 1 га. Серед іншого, депутати відмовилися її враховувати т. до. "це може порушувати вимоги законодавства в частині захисту персональних даних".
Можна сказати, що часом пристрасть законодавця до захисту персональних даних граничить з фанатизмом. Адже не до кінця зрозуміло - яким чином ущемлятимуться приватні і публічні інтереси, якщо усі знатимуть хто чим володіє?
На сьогодні, діє ряд норм, які встановлюють плату за надання тих або інших копій, витягань і т. п... З урахуванням спірності застосування таких норм в розрізі Закону "Про доступ до публічної інформації", впровадження ВРУ нових нормативно-правових актів, що плодять колізії, являється, щонайменше, свідоцтвом не системності підходу законодавця до регулювання громадських стосунків в цій сфері.
