Знаковою в усіх відношеннях подією стало повсюдне впровадження в судах загальної юрисдикції (з початку поточного року) автоматизованої системи документообігу, що позбавляє голову суду можливості вирішувати, якому саме судді належить розглядати те або інша справа, що прийшла до суду.
Виходячи з концептуальних положень судової реформи, це нововведення в першу чергу було покликане "розвести" голову суду і суддюзробивши останнього де-факто незалежною від голови фігурою і звузивши, таким чином, поле для тих або інших зловживань.
Після закінчення без малого року можна сказати ясно:
- по-перше, само по собі отримання суддею справи "через комп'ютер" практично ніяк не позначається на якості і неупередженості розгляди суперечки і не заважає тій або іншій зацікавленій стороні впливати на хід і результат процесу (не секрет, що переконливо попросити винести "потрібну" ухвалу можна через знайомого колегу судді, що розглядає суперечку);
|
Олексій Христофоров |
- по-друге, що пішло з недавнього часу в минулий "ручний" розпис справ мало цілком очевидні позитивні сторони, зокрема, дозволяло враховувати горезвісний людський чинник. Приміром, знайомий суддя - голова одного з районних судів, якось розповідав, що узяв за правило не розписувати на недосвідчених суддів особливо складні і заплутані справи, надаючи новачкам певну тимчасову фору для
професійного росту і допомагаючи таким чином уникнути серйозних помилок на зорі суддівської кар'єри. При "комп'ютерному" ж розподілі справ ні складність суперечки, ні професійні якості судді до уваги, природно, не приймаються і це притому, що реальною ціною допущеної через недогляд або недосвідченості судової помилки цілком може стати втрата посади або навіть свободи.
З семи до трьох днів скоротився мінімальний термін повідомлення учасника процесу про час і місце судового засідання, істотно змінився порядок вручення судових повісток. При цьому судові повістки частенько спрямовуються судами в останню мить, тому нерідкі випадки, коли повідомлення про вручення повістки не устигає повернутися до суду до дати судового засідання, що унеможливлює розгляду справи в судовому засіданні і неминуче призводить до збільшення терміну
розгляди суперечки.
Серед найважливіших новел цивільного судочинства - посилення і ускладнення умов оскарження судових рішень.
На окрему увагу заслуговує десятиденний термін для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Очевидний факт - для підготовки якісної і обгрунтованої апеляційної скарги потрібний повний текст рішення з виводами суду по суті позовних вимог і їх мотивуванням. У районних судах міста Харкова, приміром, рішення суду видається на руки, за рідкісними виключеннями, через два-три дні після його проголошення. При цьому ніякої відповідальності за несвоєчасне виготовлення повного тексту рішення закон не передбачає. Крім того, частина десятиденного терміну може бути "з'їдена" вихідними або святковими днями, в які канцелярія суду не працює.
Таким чином, термін для підготовки і оформлення апеляційної скарги скорочується ще на декілька днів, тоді як до спини апелянта приставлений ніж у вигляді положення статті 300 ГПК Українивідповідно до якого заявник апеляційної скарги має право доповнити або змінити її упродовж терміну на апеляційне оскарження, тобто, в той же десятиденний термін з моменту проголошення обжалуемого рішення. Що вже говорити про досить поширену ситуацію, коли апеляційна скарга готується "з чистого аркуша", наприклад, адвокатом, що не брав участі в процесі, що, зокрема, має на увазі необхідність ознайомлення з матеріалами справи?
Образливо, що при цьому, потрапивши в апеляційну інстанцію, справу, по цілому ряду прозаїчних причин (найбільш поширена останнім часом - відсутність засобів на придбання канцтоварів і відправку судової кореспонденції учасникам процесу), як і раніше може "зависнути" в ній на декілька місяців.
У чому ж сенс такого "прискорення процесу", що перекликається по абсурдності з ідеєю "збільшення середньої швидкості руху потягів", що мусирується останнім часом, по старих рейках і на локомотивах виробництва кінця 60-х років?
Чи сприяє в подібних умовах скорочення термінів оскарження судових рішень і звуження процесуальних прав учасників процесу підвищенню якості розгляду суперечок?
Вважаю, відповіді на ці питання представляються цілком очевидними.
